Брюссель покаже Києву обхідний шлях до НАТО?

Сьогодні країни Північноатлантичного альянсу вирішать долю України стосовно питання надання Плану дій щодо членства (ПДЧ). Спеціально для цього в Брюсселі 2—3 грудня відбудеться зустріч міністрів закордонних справ країн—членів НАТО. Європейські експерти упевнені, що перспективи євроатлантичної інтеграції України видаються не надто райдужними, і сумніваються, що Україна одержить ПДЧ. Українські аналітики з ними згодні. І навіть найбільші оптимісти, котрі сидять у секретаріаті Президента і як заклинання твердили про ПДЧ у грудні, вже змирилися. На Банковій не роблять трагедії з того, що нам відмовлять у Плані дій щодо членства в НАТО. Адже за океаном натякнули, що Києву в Брюсселі запропонують щось інше. Скажімо, підписання «певного привілейованого договору», що передбачає модель розширеного співробітництва з альянсом.

План дій означає старт марафонської дистанції, перемога в якій преміюється членством у НАТО. Україна сподівалася почути звук стартового пістолета, щоб рвонути до заповітної військово-політичної парасольки, ще в квітні цього року на саміті НАТО в Бухаресті. Цього не сталося через позицію Німеччини, Франції та Бельгії, котрі заявили, що ми з вами далеко не одностайні в тому, хочеться нам у НАТО чи ні.

Ще однією причиною не поспішати з ПДЧ була, безумовно, нервова реакція Москви на євроатлантичні устремління українського керівництва. Утім, НАТО вже не раз приймала до своїх лав держави, проти вступу яких в альянс різко виступала Росія. І нічого... Тому ще в Бухаресті натовські адвокати Києву натякали: мовляв, намагайтеся, пояснюйте, працюйте над громадською думкою й одержите заповітний ПДЧ уже в грудні. Хоча й тоді найбільш реальним терміном здавалася весна 2009 року.

Але навіть цей прогноз скорегували причини як об’єктивні (світова фінансова криза), так і суб’єктивні (політична криза в Україні). І наприкінці жовтня Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко «передала привіт» Парижу та Берліну, чесно зізнавшись, що питання про вступ країни до НАТО розколює українське суспільство. Тому вже в ході переговорів, які пройшли 12—13 листопада в Таллінні, Україні чітко дали зрозуміти, що до одержання ПДЧ вона не готова. Тоді ж міністр оборони США Роберт Гейтс уперше відкрито заявив про можливість використання Україною «альтернативного шляху» вступу до НАТО. А за тиждень до нинішньої зустрічі США знову наголосили, що вважають неактуальним надання Україні ПДЧ і знову поманили якимсь альтернативним варіантом — в обхід ПДЧ.

Учасники переговорів з української сторони вважають, що швидкість вступу в альянс залежить від того, як швидко країна зможе досягти критеріїв, установлених НАТО. Варто нагадати, що йдеться про високі політичні, економічні та військові стандарти. І в тому, що їх форсованим шляхом збираються досягати, для країни є винятковим позитивом за будь-якого розкладу. Інше питання, чи зможуть, а також — хто і коли цим буде займатися?.. Адже наповняти ПДЧ потрібно справами, а не красивими словами.

За словами керівника прес-служби МЗС України Василя Кирилича, Київ на цій зустрічі звітуватиме за «домашнє завдання», отримане в Бухаресті: «Власне, там і буде дано оцінку, наскільки успішно виконані Україною завдання після Бухарестського саміту. Ми не можемо спрогнозувати оцінку, що буде сформульована».

Крім того, в Києві ходять розмови про можливе одержання статусу спостерігача при політичному комітеті альянсу. Утім, хоч би яку особливу програму нам запропонували, в неї навряд чи впишуть термін вступу України до НАТО. Максимум, що гарантує Брюссель —це традиційні «регулярні обміни військовими і довгострокова допомога в модернізації збройних сил». М’яч, як і раніше, на нашій стороні поля.