Олігополія — гра по-дорослому

До 1 грудня ц. р. НАК «Нафтогаз України» мав погасити перед ВАТ «Газпром» частину спірного боргу — про гру втемну.

Згубна взаємозалежність

Анекдот. Цирковий трюкач підкидає вгору лісовий горішок і ловить його роззявленим ротом. Через рік повторює цей номер, але вже з кокосовим горіхом. Його запитують, чим пояснити такий карколомний прогрес? Каже: «Очі стали недобачати».

Тепер про наші бізнес-групи. Їх можна перерахувати на пальцях однієї руки, всі так чи інакше пов’язані з гірничо-металургійним бізнесом або енергетикою. Одне доволі поважне видання нещодавно укладало рейтинг 200 найбільших підприємств країни; так от, сукупна виручка трьох лідерів — ГМК «АрселорМіттал Кривий Ріг», «ММК імені Ілліча» і ВАТ «Меткомбінат «Азовсталь» — за 2007 рік сягнула близько восьми відсотків ВВП! Сталева когорта є носієм неабиякої частини валютної виручки і має неабиякий вплив на розвиток будівництва, залізничного транспорту, енергетики, машинобудування — усіх галузей, де використовують метал. Тому обвал світових цін на метал, за яким відбулося різке зниження виробництва в ГМК, природно, потягнув за собою низку економічних, соціальних і бюджетних проблем. З другого боку, фатальна залежність торговельного балансу країни від експортної виручки ГМК та енергетики важить не менше за депутатську недоторканність. Економічні рішення загальнодержавного значення вже не приймаються без санкції олігархів. Тому, приміром, велика приватизація у нас проводиться тоді, коли це вигідно одиницям, а не всім. Почасти через це антикризові законопроекти припадали пилом у парламенті.

Те, що ми маємо, розумники називають олігополією, я — грою на висадку. Не тому, що відставили Арсенія Яценюка — за ним, рано чи пізно, відставлятимуть його наступників. Бо, відклавши на кінець року прийняття антикризових законів (у розвиток президентського), влада по суті проголосила: і жертви, і черговий етап перерозподілу власності, підживленої кредитом від МВФ, — невідворотні.

Глибина кризи вказує на те, що згортання виробництва металопрокату може тривати так довго, що виправити наслідки не зможуть і власники меткомбінатів. Мільярдер Лакшмі Міттал — власник лідера металургійної галузі — на «Арселорі» вже має проблеми з виконанням інвестзобов’язань. Кризові явища вже у жовтні засвідчили технічну рецесію у металургійній, будівельній, легкій і, попри врожайний рік, падіння навіть у харчовій галузі. Дніпропетровська влада вже подумує частину зарплат видавати харчами.

Міністр фінансів Віктор Пинзеник не дорахується ПДВ і податку на прибуток у доходах держбюджету-2008. У нього підрахували, що за теперішнього рівня світових цін на метал і курсу гривні проти долара США дефіцит платіжного балансу може сягнути катастрофічного для країни рівня — близько 10 відсотків від ВВП (за 10 місяців маємо 6,5 відсотка). Інакше кажучи, державі може забракнути грошей фінансувати свої видатки, так само, як сім’ям безробітних. Закрити цей колосальний розрив можна інвестиціями (проблема — відновити приватизацію), пролонгованими або новими запозиченнями (через кризу на Заході не дадуть!) або доданою вартістю, створеною реальним сектором економіки (слід відновити те, що забрали). Звідси — гарячкове підписання урядом меморандумів про порозуміння з металургами, будівельниками, хіміками, шахтарями та іншими, які обіцяють преференції, але не вирішують, як на Заході чи в Росії, системної проблеми — зниження податкового тиску на економіку. Це не означає, що таких законопроектів немає в парламенті, але він, парламент, у листопаді фактично був поза грою.

Голгофа валютних ризиків

Разом з тим, можна не сумніватися, що уряд не піде на зниження фіскального тиску для економіки, бо це унеможливить прийняття бездефіцитного бюджету на наступний рік, що є умовою надання другого траншу кредиту від МВФ і реальним шансом уникнути плачевних наслідків. Подешевшання гривні більш як на 30 відсотків за два останні місяці свідчить, що таким наслідком може стати курсова нестабільність. Панічні настрої серед населення спровокував своїми непрофесійними діями Нацбанк, однак я впевнений, що вгамувати їх своєчасно не дали змоги політичні інтриги.

Фігурально кажучи, на валютному ринку грали в дурня. Нацбанк рефінансував банки за заниженим курсом або продавав 300—500 тисяч доларів США на день, а комбанки «пакували» ними свої і клієнтські рахунки, конвертуючи депозити в долари тільки для того, щоб повернутися наступного дня на міжбанк, заробивши на майбутньому курсі. Реальний сектор економіки не кредитувався, як і тоді, коли попит на долари був не такий шалений. За дев’ять місяців тільки десята частина з виданих реальному сектору кредитів пішла на оновлення виробничих потужностей. А від вересня через потребу покривати борги минулих періодів обсяги чистих кредитних залучень різко скоротилися і в реальному секторі, й у банківській сфері.

Біля обмінних пунктів валют програвали всі, бо на підкинуту регулятором маржу у 1,5 відсотка комбанки відповідали неправомірними і здирницькими комісіями. «Вуличний курс? — могли перепитати вас у Нацбанку, — ми його не беремо до уваги?» Дарма. Бо за цим курсом фондуються малий і середній бізнес, неабияка частина торгівлі й населення, зокрема, усі, хто відповідає сьогодні за валютні кредити на споживчі товари або будівництво житла. Нагадаю, кредити у валюті від року до п’яти перевищують 27 мільярдів доларів США, а на термін вище п’яти років — набагато більше! Наприкінці місяця, коли під тиском підвищуваних процентних ставок люди почали відмовлятися від вже оформленої іпотеки та автомобілів, банкіри відчули реальну загрозу масових сімейних дефолтів. А відтак і банківської системи, оскільки вона стоїть обома ногами на грошах своїх клієнтів.

У жовтні гривня подешевшала проти долара США на 15 відсотків, а кількість проблемних кредитів зросла, за деякими даними, на 14! На відкат курсу гривні, судячи з того, що ані банки, ані підприємства не переобтяжені валютними ресурсами, годі сподіватися. Якщо не вгамувати зараз панічні настрої серед клієнтів, то до кінця року валютний курс може перетнути психологічний бар’єр у сім гривень за долар США так само стрімко, як він досяг рекордних значень у листопаді.

На території газу

Тільки той, хто не розуміє, що на кону стоять політичні кар’єри вищих осіб держави, може довіряти грі втемну. Що воно таке, нам яскраво продемонстрували звітного місяця російський «Газпром» і НАК «Нафтогаз України». Це коли, не відкриваючи карт і прикупу, кажуть, що ви вже програли на мільярд доларів більше. На професійних гравців це не впливає, вони знають правила гри і що партію ще не зіграно, а балачки — психологічна зброя для дезорієнтації спостерігачів за грою втемну. Чому це завжди спрацьовує — не питання: відмовитися від необгрунтованих прогнозів не дає, по-перше, надмірна заполітизованість суспільства, по-друге, плачевний фінансовий стан НАКу, по-третє, використання неабиякої частини імпортного газу підприємствами теплової енергетики, а відтак — житлово-комунальним сектором. А сьогодні це спрацьовує, як ніколи раніше, через курсову нестабільність на валютному ринку. То, може, не варто заважати гравцям дограти газову партію? Позаяк перспективи для домогосподарств цілком передбачувані. Цього року вартість житлово-комунальних послуг зростала, хоч ціни на природний газ устояли. А відтепер зростає заборгованість за ці послуги через проблеми, пов’язані зі скороченням виробництва і реальних доходів населення.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.