«Не підтримати незалежність означає підтримати залежність»

Цими днями ми знову згадуємо знакову подію 17-річної давності —Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, під час якого український народ в єдиному пориві висловився на підтвердження Акта проголошення незалежності України. З відстані часу здається, що й не могло бути інакше, адже 24 серпня 1991 року за Акт проголошення незалежності України проголосували 346 народних депутатів. Та 1 грудня українці йшли до виборчих дільниць, затамувавши подих. Так само результатів референдуму чекав світ, бо всі розуміли, що доля Союзу вирішується в Україні, адже, незважаючи на проголошення Україною незалежності, уже начебто демократична Росія не полишала надій втягнути її до чергового «оновленого союзу».

Зокрема, 23 жовтня до Верховної Ради надійшло звернення, підписане президентом СРСР М. Горбачовим та лідерами союзних республік — Б. Єльциним, С. Шушкевичем, Н. Назарбаєвим, І. Карімовим, М. Муталібовим, А. Аскаєвим, С. Ніязовим та А. Іскандаровим, в якому вони закликали українських депутатів до утворення союзу, «за який проголосувала переважна більшість населення 17 березня», оскільки «не уявляють собі союзу без України». До честі Президії Верховної Ради, вона відхилила цю пропозицію, а натомість схвалила звернення до громадян України з нагоди проведення Всеукраїнського референдуму. «Не підтримати незалежність означає підтримати залежність», — зазначалося в ньому.

Не менш активною була й інтелігенція. Зокрема, напередодні референдуму великий вплив мало пристрасне слово Ліни Костенко, з яким вона звернулася до громади: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це ваші кроки. Це вже хода історії!»

Так, історія пішла далі, але в її анналах чітко зафіксовано, що 1 грудня 1991 року 90,92 відсотка виборців дали ствердну відповідь на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» І не було жодного регіону, жодного міста чи села, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян. Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19 відсотка громадян, у Севастополі — 57,07 відсотка, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80 відсотків громадян, в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95 відсотків громадян. І сьогодні годі передати ті почуття, які переповнювали нас у ті дні. Тож 1 грудня 1991 року по праву посідає одне з найпочесніших місць серед знаменних для нашої держави дат. Бо саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою, яка дозволила ствердити: Радянський Союз як суб’єкт міжнародного права перестав існувати, а на політичній карті світу з’явилася нова незалежна держава — Україна. І вже 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща та Канада, 4 грудня — Литва і Латвія... Тоді ми щодня рахували країни, які визнали нашу незалежність.