Промисловці та підприємці б’ють на сполох — у жовтні показники соціально-економічного розвитку країни різко погіршилися. Обсяги виробництва скоротилися на 19,8%, у тому числі в гірничо-металургійному комплексі, переробній і хімічній промисловості — до 20%. Криза виявилася глибшою, ніж про неї думали. Падіння обсягів економіки випереджає аналогічні процеси в інших країнах Східної Європи і пострадянського простору.

Але не можна списувати глибину економічної кризи в Україні на загальносвітові фактори. Умови для загострення фінансово-економічних негараздів були створені раніше, ще до того, як ми відчули вплив світової фінансової кризи. Тенденції накопичувалися, починаючи з прийняття безпрецедентно популістського, розбалансованого бюджету 2008 року. Негативно позначилися на економічній ситуації адміністративна ревальвація гривні, спроба боротися з інфляцією шляхом стерилізації гривневої маси, погіршення доступу до кредитних ресурсів. Додав негативу й вступ до СОТ без програм підвищення конкурентоспроможності й адаптації ризикованих галузей економіки.

На жаль, до сьогодні ми як держава гаємо час на політичне протистояння, замість того, щоб об’єднатися для подолання кризи. Економічна криза на тлі політичних негараздів може призвести до вкрай негативних наслідків, закласти програму складного і тривалого реабілітаційного періоду.

Антикризовий закон, прийнятий парламентом, — тільки дуже невелика частина верхівки величезного айсберга проблем, які треба вирішувати. Рекордна інфляція споживчих цін, негативне зростання зовнішнього сальдо — за 9 місяців поточного року мінус 14,2 млрд. дол., удвічі більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. До наших внутрішніх проблем я міг би ще додати зрив прийняття податкового кодексу, продовження мораторію на формування земельного ринку, гальмування інвестиційних процесів.

Нас дуже непокоїть банківсько-фінансова складова кризи. Лунають переможні реляції про подолання негараздів у банківській системі, і водночас щодня стрибає долар. Заборона Нацбанку на вільне користування депозитами, ускладнення з доступом до кредитів представників реального сектору економіки руйнують довіру до банківської системи, призводять до відпливу інвестицій, погіршення платіжного балансу.

Обсяг зовнішньої валової заборгованості перевищує 100 млрд. дол., з яких близько 90 млрд. — це корпоративна заборгованість, що сформувалася за 2—3 останні роки. Величезні зовнішні запозичення йшли не на структурні реформи, інвестиційні проекти або програми підвищення конкурентоспроможності економіки, вони штучно розкручували невиправдано високий рівень попиту, споживчого кредитування.

До цього часу не відома структура цієї корпоративної заборгованості та шляхи погашення. Виникає побоювання, що фінансова підтримка знову стане предметом корупційних схем, буде розподілена під окремих лобістів, без врахування національних пріоритетів. Інше питання — кредит Міжнародного валютного фонду в 16,4 млрд. Стільки списів було зламано навколо його отримання, а ми досі не знаємо, куди кошти буде спрямовано. Це дуже непокоїть, кредит у режимі stаndbay, тобто відкладений, це, по суті, подвоєння нашого зовнішнього державного боргу (нині — близько 14,5 млрд. дол.).

Ми дуже болісно відчуватимемо відсутність структурних реформ в економіці, які б мали здійснитися за останні роки. Країна досі перебуває в жорсткій залежності від зовнішньої кон’юнктури в металургії, хімії, аграрному комплексі, частково — машинобудуванні. Металургійний комплекс 75—80% продукції поставляв на експорт і тільки 20—25% реалізовував на внутрішньому ринку. Нині на світових ринках ціни зменшилися удвічі й більше, внутрішній ринок майже відсутній — через падіння будівництва, найбільшого споживача металу. Галузь у найскладнішому становищі, а це майже 27% ВВП, 40% усіх валютних надходжень, близько 500 тис. працюючих. Призупиняють роботу металургійні гіганти — часто містоутворюючі підприємства, від роботи яких залежить стан існування територій і сотень тисяч людей.

У глибокій кризі перебуває аграрний комплекс. Була допущена стратегічна помилка — в першому півріччі заблоковано експорт зерна. Зібравши рекордний урожай, ми мали найвищі перехідні запаси зерна — більш як 7 млн. тонн. Сьогодні у підсумку: перенасичення внутрішнього ринку, падіння цін на ньому, з урахуванням кризи на інших ринках та гарного врожаю у світі — зниження ціни й на зовнішніх ринках. У аграріїв немає доступу до кредитів та можливості збуту продукції. ЄС ухвалив рішення щодо введення мита, чим перешкодив імпорту зерна на територію Європи і закрив четверту частину всіх наших експортних ринків.

Серйозні проблеми виникають у хімічній галузі, в житлово-комунальному господарстві тощо. Темпи виробництва падають і далі.

Сьогодні після перших антикризових рішень, пов’язаних зі стабілізацією фінансової й банківської системи, фондових ринків, увесь світ працює для недопущення охолодження розвитку економіки. Японія розглядає питання про зниження ставки кредитних ресурсів у річному вирахуванні від 0,5% до 0,25%. У нас сьогодні — мінімум 20—25%, тобто в 100 разів більше. Європа спрямовує майже 40 млрд. євро для підтримки автомобілебудування, Бразилія — значні кошти для підйому сільського господарства, в Російській Федерації максимально спрощують процедуру рефінансування під відновлення кредитування промисловості. Цілий світ бореться, щоб не допустити істотного зниження темпів розвитку, це є найдійовішим виходом з економічної кризи.

Отже, ситуація в реальному секторі економіки потребує невідкладних дій. Саме тому нещодавно за ініціативою Українського союзу промисловців і підприємців було створено антикризову громадську раду, яка проаналізувала ситуацію в галузях промисловості і перейшла до опрацювання пакета законопроектів разом з фахівцями фракції Партії регіонів.

Першочергові заходи з подолання економічної кризи повинні стосуватися врегулювання валютно-курсової політики, стимулювання внутрішнього ринку, недопущення безробіття. Пріоритетне значення має посилення контролю за витратою коштів стабілізаційного фонду і кредиту МВФ. Але головне — не допустити охолодження економіки, передбачити заходи щодо реального доступу підприємців до кредитних ресурсів, створити умови для прискореної амортизації основних фондів, реінвестування прибутків, скасувати заборону податкових векселів, забезпечити реальну підтримку малого й середнього бізнесу.

Я переконаний, що якісний антикризовий пакет може бути вироблений лише за участі українських підприємців, промисловців та роботодавців. Тому наполягаю на відновленні ефективного діалогу влади і бізнесу, рівень якого за останні два-три роки суттєво знизився. В антикризовій раді об’єдналися дуже поважні лідери, керівники провідних галузей промисловості — металургії, транспорту, аграрно-промислового комплексу, легкої промисловості, машинобудування тощо. За ними — сотні роботодавців, які очолюють тисячні трудові колективи, наповнюють доходну частину місцевих та центрального бюджетів, створюють та зберігають робочі місця. Не можна приймати доленосні для економіки рішення, не спираючись на їхню думку та досвід. Саме такий алгоритм співпраці ми намагаємося відтворити у діалозі з владою. Пропозиції до законопроектів «Про використання коштів Стабілізаційного фонду», «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та внесення змін до деяких інших законодавчих актів з питань оподаткування», «Про внесення змін до деяких законів України» (про зниження податкового тиску та стимулювання розвитку вітчизняного ринку) та інші будуть доопрацьовані в галузевих об’єднаннях і спрямовані в Верховну Раду України, де ми наполягатимемо на їх прийнятті.

Пропонуючи невідкладні заходи боротьби з економічним лихом, ми в жодному разі не можемо дозволити собі мислити лише кризовими категоріями. Криза мине, настане реабілітаційний період. Його вже треба планувати, продумавши й середньострокову, й довгострокову стратегію розвитку. Згадаймо: крім проблем, криза несе в собі ще й нові можливості. Вона дає шанс, по-перше, переоцінити підходи, за допомогою яких ми намагалися розвивати українську економіку, по-друге, удосконалити інвестиційний клімат, посилити безпеку бізнесу, не дозволити країні сповзти в статус держави із сировинною економікою, експортера дешевої робочої чинності, полігона для споживання імпортної продукції. З кризи необхідно вийти сильнішими, і на це промислово-підприємницька спільнота намагатиметься ефективно впливати.

Але сьогодні головні ризики для нас навіть не на зовнішніх фінансових та економічних просторах. Дуже важливо, щоб ця криза дала зрозуміти, як серйозно треба міняти політичну конфігурацію, систему влади в державі. Вся владна вертикаль має діяти задля оздоровлення економіки, бути готова вживати непопулярних заходів, діяти системно та оперативно. Треба давати відповідь на це питання якнайшвидше, тому що спроба пролонгувати ситуацію невизначеності, коли влада працює між собою за принципом взаємного знищення, призведе лише до поглиблення кризи.

Анатолій КІНАХ, президент УСПП, народний депутат України.