У разі грошової компенсації пільговики готові пересісти на автобуси

Подружжя пенсіонерів — Галина та Микола Бондар — нещодавно завершило «сезон» на дачній ділянці. З обласного центру до Ясинуватського району, де розташована «фазенда», зазвичай дістаються спочатку електричкою, потім місцевим автобусом. «Останнього разу потрапили до муніципального автобуса, і водій був дуже незадоволений: у салоні два десятки пенсіонерів, і всі їдуть безкоштовно. Лише п’ятеро пасажирів заплатили за проїзд». В електричці, запевняють мої співрозмовники, до пільговиків претензій немає. А на запитання, чи задоволені вони станом вагонів, дачники знизують плечима: «Їхати лише двадцять хвилин. Можна й потерпіти. Навіть коли немає де сісти».

Чи згодні пільговики отримувати грошову компенсацію замість пільг? Це запитання змушує моїх співрозмовників замислитися. «Якщо даватимуть грошима і цих грошей вистачатиме на те, щоб їздити на дачу влітку хоча б через день-два, то чому би і ні? Може, тоді й електричка не знадобиться. Курсує приватний автобус: сідаєш у Донецьку — і їдеш. Коштує п’ять гривень в один кінець. А не так, як ми: зі штурмом та з пересадкою».

Приміські перевезення збиткові для Донецької залізниці: лише торік тут було скорочено понад півсотні маршрутів. Як повідомили в прес-службі магістралі, за десять місяців цього року послугами приміських електричок та дизель-поїздів скористалися майже 46 мільйонів осіб, із них 83 відсотки — пасажири-пільговики. Збитки від таких перевезень становлять понад 220 мільйонів гривень. У середньому за добу перевезення пасажирів у приміському сполученні коштує залізниці 1,3 мільйона гривень. Тоді як на компенсацію перевезень пільгових категорій громадян із бюджетів Донецької та Луганської областей виділяється така сума, що не перекриває збитків навіть за один тиждень.

Ліна КУЩ.

Не вважав би себе другосортним

За словами начальника Ужгородської дирекції залізничних перевезень, заступника начальника Львівської залізниці Олександра Єфименка, останнім часом жодного приміського маршруту на Закарпатті не скасовано. Навпаки, на прохання студентів раз на тиждень, по п’ятницях, введено додатковий маршрут сполученням Ужгород—Батьово. Щоправда, зроблено це недавно, й не всі про нього знають, тому вагони напівпорожні.

— Ми відстежуємо ситуацію, і якщо вона стане краща, цей маршрут збережемо, — запевнив Олександр Єфименко. — Стосовно рухомого складу (а це старі приміські поїзди, яким було п’ятдесят і більше років), то на всіх семи маршрутах він оновлений. Нові потяги, погодьтеся, придбати проблематично, тому Львівська залізниця надала закарпатцям ті, що перебувають в експлуатації 25—30 років. Звісно, до повного комфорту ще далеко, але таких електропоїздів, що були без вікон і дверей і які в народі називали «ковбойськими», вже немає.

Наша розмова з пенсіонером, ужгородцем Василем Садварі відбулася біля каси залізничного вокзалу. На запитання, чи не краще було б замість пільг на проїзд отримувати відповідну доплату до пенсії, він висловився однозначно:

— Звичайно, краще. Для того, щоб оформити мені квиток як пільговикові, касир витрачає втричі більше часу, ніж для звичайного пасажира, бо робить це вручну. Тим часом біля каси створюється черга. Та й, маючи цю доплату в кишені, я, придбавши квиток за повний тариф, не вважав би себе якимсь другосортним.

Іван ГУДЗОВАТИЙ.

Зате «зайців» гривнею притиснули

Смілянин Микола Килимник щодня добирається в Черкаси приміською електричкою. Від станції імені Т. Шевченка до обласного центру курсує шість електропотягів, тож він вчасно прибуває на роботу. Побоювання, що з настанням осені електричок поменшає, не виправдалися. Як і раніше, до Золотоноші, Гребінки, Цвіткового чи Знам’янки можна дістатися найдешевшим, «народним», транспортом.

Як повідомили в дирекції з обслуговування пасажирів Шевченківського відділення залізниці, приміські потяги працюють у звичному режимі. А ось для недисциплінованих пасажирів з 10 листопада введено нові правила придбання квитків. Якщо людина не встигне купити квиток у залізничній касі, то у вагоні вона зможе придбати проїзний документ у кондуктора. Однак за цю послугу має сплатити гривню.

Пенсіонерка Катерина Гаркуша, попри завершення дачного сезону, щотижня навідується до свого садового будиночка. Їхати електричкою їй зручно і вигідно. Адже користується вона потягом безплатно. Чула, що уряд має намір замінити транспортні пільги на цільову доплату до пенсії. Це Катерину Трохимівну не тішить. Навпаки, вона та її друзі-пенсіонери категорично проти таких нововведень.

Лідія ТИТАРЕНКО.

Вагони «пошарпані»

Скасовано приміські поїзди на міста—супутники Харкова Люботин, Мерефу, а також до найбільших райцентрів Харківської області — Краснограда, Лозової. Ці поїзди курсували в ранковий (7.00, 8.00) час і вечірні години (16.00, 17.00, 18.00, 21.00). Саме цими потягами багато жителів Харківської області добиралися на роботу в Харків. І це тоді як інтервали між електричками кожного напрямку ще до скорочення становили до 3 годин. Тепер все навантаження лягає на маршрутки, які навряд чи впораються з перевезеннями, та й вартість проїзду стане набагато вища.

Останні ремонтні роботи на приміських поїздах виконували п’ять років тому. Вагони зношені, навіть «пошарпані»: порвано сидіння, облізла фарба. В багатьох вагонах не працює система опалення.

Через можливу дорожнечу квитків на приміські поїзди і ймовірну незначну фінансову компенсацію більшість потенційних пасажирів-пенсіонерів, природно, стануть противниками такого нововведення. Навіть побіжні опитування пенсіонерів по телефону підтверджують це.

Микола КОСИЙ.