Ще у вересні, оцінюючи економічну ситуацію, запоріжці проявляли обережний оптимізм, сподіваючись на те, що з кризою вдасться впоратися. І навіть у жовтні, коли обсяги промислового виробництва скоротилися на 17,1 відсотка, приводу нервувати наче не було, бо на тлі інших індустріальних регіонів область мала чи не найкращий вигляд.

Проте все перекреслив листопад. Першими забили тривогу енергетики, котрі до цього безжально вимикали рубильники на підприємствах, що заборгували за споживання електроенергії. Якщо так триватиме й далі, заявили вони, то доведеться виводити з роботи один, а то й кілька енергоблоків Запорізької АЕС...

Тож у ситуації, коли зовсім зупинився феросплавний завод, а у ВАТ «Запоріжсталь» та ВАТ «Український графіт» обсяги виробництва промислової продукції зменшилися до 50 відсотків їхнього номінального рівня, сесія міської ради, на якій затвердили заходи виходу із фінансово-економічної кризи, сприймається, м’яко кажучи, неоднозначно. Що може вдіяти перед катастрофою світового масштабу хоча й велике, але все-таки одне місто, тим паче що базові галузі його промислового комплексу зорієнтовані на експорт? Отож заради виживання міська рада була змушена переглянути свої видатки, скоротивши на 25 відсотків витрати з бюджету розвитку для фінансування охорони здоров’я та освіти, а також для завершення ремонту теплових мереж.

Затягуючи пасок бюджетній сфері, депутати продемонстрували й добрі наміри щодо місцевих товаровиробників. Згідно з ухваленим рішенням міська рада зобов’язалася сприяти встановленню пільгових тарифів на електроенергію для найбільших її споживачів та на вантажні перевезення, своєчасному відшкодуванню податку на додану вартість підприємствам-експортерам, запровадженню нульової ставки збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, створенню умов для реалізації товарів місцевого виробництва. Також депутати зажадали внесення змін до Бюджетного кодексу України, які дали б змогу зараховувати в місцеві бюджети всі 100 відсотків збору за забруднення довкілля.

Оскільки на місцевому рівні питання макроекономіки не вирішуються, а на державному не особливо переймаються проблемами територіальних громад, то керівники 14 промислових підприємств обласного центру вирішили кувати залізо, поки воно гаряче, та звернулися до міської ради з проханням дати згоду на перенесення строків виконання заходів регіональної екологічної програми. Промисловці хочуть отримати річну відстрочку, а вивільнені кошти обіцяють направити на збереження робочих місць. З таким «залізним» аргументом погодився міський голова Євген Карташов і закликав колег не спекулювати на найболючішій запорізькій проблемі. Адже промислові підприємства не лише наповнюють бюджети міста та області, а й інвестують розвиток соціальної сфери. І тепер час відповісти взаємністю, підтримавши «годувальників». Бо коли обласна екологічна програма не буде «заморожена», за невиконання її заходів підприємства змушені будуть сплатити понад 50 мільйонів гривень штрафів, а таких коштів у них немає. До того ж, за словами заступника начальника міського управління з питань екології Ніни Приходько, штрафи нічого не вирішують. Бо за чотири попередні роки Запоріжжя не отримало з державного екологічного фонду жодної копійки, а із 3 мільйонів гривень, котрі сьогоріч сплатили підприємства-забруднювачі, місту віддали аж 50 тисяч гривень... Більшість депутатів міськради проголосували за цю пропозицію. Щоправда, остаточне рішення щодо поступки прийматиме сесія обласної ради. І, як сказав недавно голова обласної ради Олександр Нефьодов, компроміс можливий за умови, що в період вимушеного мораторію на промислових підприємствах продовжиться розробка проектно-кошторисної документації для будівництва природоохоронних об’єктів.

Запорізька область.