Вони розлетяться по світу

«... Деякі божеволіли. Були такі, що різали та варили трупи, вбивали власних дітей і поїдали їх. Я бачив одну таку жінку. Її привезли до окружного центру під конвоєм. Вона мала людське обличчя, але вовчі очі», — згадував іноземний кореспондент після поїздки до України у 1933 році. Під тиском світової спільноти радянська влада дозволила американській благодійній організації «АДА» діяти на території України, і її представники, а також журналісти ніяк не могли зрозуміти, чому вантажні вагони з продуктами відсилають із Києва та Полтави за сотні миль тим, хто голодував у Поволжі, — замість того, щоб відправити їх за якихось два десятки миль — до Одеси чи Миколаєва, де лютував точно такий само голод.

Поштовий конверт із маркою, яка розповідає про Голодомор, було погашено минулої суботи у Миколаєві в обласному архіві.

До 75-х роковин Голодомору введено в обіг два поштові конверти, один з яких — із оригінальною маркою.

Церемонію спецпогашення провели директор Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» Василь Кащі та заступник голови облдержадміністрації Володимир Луста. Вони підписали конверти та передали їх на довічне зберігання до Державного архіву Миколаївської області.

— Штемпель, виготовлений спеціально для спецпогашення, перебуває в Миколаєві лише один день, — розповіла газеті заступник директора Миколаївської дирекції «Укрпошти» Ольга Мазуренко. — Потім ми відправляємо його на збереження до Музею Укрпошти у Києві. Він не може бути використаний два рази.

Марки та конверти одразу стають філателістичною цінністю. Крім того, вони розлетяться по всьому світу, нагадуючи людям про страшну трагедію, яку пережили українці.

— Нехай сьогоднішній захід буде вшануванням пам’яті про тисячі й тисячі громадян, імен яких досі не названо, — сказала під час церемонії директор Державного архіву Миколаївської області Лариса Левченко. — Скоївши злочин проти людства, учасники тих подій вжили у 1934 році заходів, щоби знищити книги, де були зареєстровані прізвища померлих. Нашими співробітниками зібрано близько 19 тисяч свідчень Голодомору, з них 14 тисяч передано до обласного архіву, а ми, в свою чергу, передамо їх до архіву державного. Крім того, ми склали список з 15 тисяч осіб, які померли від голоду. І це лише зібрані в кількох районах Миколаївської області. Роботу ще не закінчено.

...Відомий західний дослідник радянської історії Роберт Конквест зазначає: поняття «голодомор» є узагальненим, оскільки насправді в Україні було три періоди страшного голоду, який забрав мільйони селянських життів, — в 1921—1922 роках, 1932—1933 роках і після Великої Вітчизняної війни, у 1946 році.

Сьогодні достеменно відомо: під час першого періоду голодомору партійне керівництво в Україні з самого початку давало зрозуміти Кремлю, що його реквізиційні норми на врожай були занадто високими. Але радянській владі замало було відібрати у селян землі. Треба було знайти спосіб відібрати врожай, оскільки соціалізм як ідеологія мав на увазі централізацію, планування та наступне скасування грошей. А для цього треба було ліквідувати ринок, вважає Р. Конквест. А як примусити селян не продавати, а віддавати хліб? Просто його реквізувати, при цьому виправдовувати пограбування боротьбою з «куркулями». В дійсності врожай почали віднімати в абсолютно всіх виробників.

«Тисячі вже умирали, а інші тисячі приготувалися до смерті», — публічно визнавав голова ВЦВК М. Калінін.

Короткочасна відлига — НЕП — змінилася новими силовими методами, Ленін — Сталіним, і в 1931 році Й. Сталін висунув перед Україною вимогу здати 7,7 млн. зерна — незважаючи на те, що така кількість здавалася селянами тільки в найкращі для аграріїв роки. Зазначені сім мільйонів були таки відправлені до державних заготівельних пунктів, і це прирекло Україну на голод. Історики стверджують: якби не ця фатальна конфіскація, голодомору не було б.

Жорстокість влади була безпрецедентною: з 20 листопада 1933 року за розпорядженням українського уряду селянам-колгоспникам зовсім припинили видавати зерно в рахунок оплати відпрацьованих ними трудоднів. Пояснювали так: цей захід матиме силу до тих пір, поки Україна не виконає державний план із заготовки зерна.

«Люди почали умирати вже у жовтні 1932 року. Однак Москва ні на крок не відступила від своїх вимог. Більше того, вся колгоспна власність була визнана «священною та недоторканною», винні у злочині проти неї підлягали розстрілу», — пише Р. Конквест у книзі «Жнива скорботи».

«...Коли розтанув сніг, почався справжній голод. У людей розпухли обличчя, ноги і животи. Вони... остаточно все поїли. Ловили мишей, пацюків, горобців, комах, земляних хробаків. Мололи кістки на борошно і робили те саме зі шкірою і підошвами від взуття. Обрізали стару шкіру і хутро, щоб приготувати якусь подобу «локшини», варили клей... Найжахливіший вигляд мали діти, зі скелетними кінцівками, що звисали з роздутих животів. Голод стер з їхніх облич хоч якісь сліди молодості, перетворивши їх на змучених потвор, тільки в очах тепліли залишки дитинства», — такі повідомлення привозили з України іноземні журналісти.

...Досі точно не відомо, скільки життів забрав Голодомор. «Роботу ще не закінчено».

На знімках: директор Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» Василь Кащі здійснює церемонію спецпогашення поштового конверта з маркою; номінал марки — одна гривня, дизайн Марії Лашкевич; конверти з оригінальними марками надруковано на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» з виготовлення цінних паперів накладом 591 тисяча примірників.

Фото автора.