Мешканець селища Млинів Анастасій Новак дивується, як його кіт Васько, якого він подарував знайомим із Острозького району, подолав майже сотню кілометрів, щоб повернутись додому.

Доля цього кота незвичайна від самого народження. Дві кицьки сибірської породи Василиса і Лариса, які жили в господарстві Анастасія Новака, окотилися по одному кошенятку. Василиса опікувалась своїм первістком, а ось Лариса втекла від свого. Коли ж зголодніла і повернулася, то навідріз відмовилася від кошеняти.

Бідолашну «сиротину» господар рятував як міг: купував молоко, годував із соски, вкривав на ніч ковдрою. А через певний час проблема вирішилася сама собою: «сиротина» якось виповзла із свого ложа і потягнулася до іншого. І Василиса, на диво, не відмовила в теплі новоприбульцю. І в годівлі також...

Два коти в господарстві, вважає млинівчанин, — це вже забагато. А чотири — й поготів. Утім, де їх подінеш... Нищити — гріх, а вивозити подалі від хати совість не дозволяла. Ось так і трималося гурту «котяче царство». Та якось до сусідів приїхали гості, і дітворі вельми сподобалися котики. Одного з них вони випросили в господаря, а потім повезли додому в Острозький район.

— Через декілька місяців люди з Острога знову приїхали до Млинова, — розповідає Анастасій Артемович. — І я поцікавився своїм «вихованцем». Мені розповіли, що котик недовго побув на новому місці — несподівано десь зник. По суті, про нього вже й забули. Після цієї розмови минуло ще декілька місяців... І як же здивувався, коли одного ранку на своєму дворі побачив не три коти, а чотири. Думав, що то прибився до гурту якийсь чужий заблуда. Проте придивився й упізнав свого Ваську. Цікаво також, що одразу його прийняли до свого гурту не лише коти, а й кури...

Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.

Рівненська область.

На знімку: Анастасій Новак із котом-мандрівником Васьком.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.