Хто випливе у «водяній» темі

Поле битви політичних сил Луганщини поділено на три основні сектори. Ініціатива з їх «розмітки» переважно належить обласній організації Партії регіонів, хоча на одному з цих секторів вона явно не планувала проведення «гладіаторських двобоїв». Але так вийшло, що саме тут розгорілися пристрасті політиків, певною мірою навіть посприявши об’єднанню окремих партійних інтересів.

Пристрасті довкола води

Йдеться про компанію «Луганськвода», точніше, про передачу її в концесію російській компанії «Росводоканал». Передісторія така. Вже не один десяток років Луганщина переживає великі проблеми, пов’язані з водопостачанням населення регіону. Щорічне латання дірок, на яке держбюджет виділяє граничний мізер коштів, загострило ситуацію настільки, що без ужиття радикальних заходів регіон може опинитися на межі катастрофи. Так стверджували керівники області, й ці похмурі прогнози навряд чи можна взяти під сумнів. Серед кількох шляхів виходу з ситуації керівники області (вони ж представники Партії регіонів) вибрали найреальніший і, на їхній погляд, найефективніший: передати «Луганськводу» в концесію. З перших же днів ця ідея викликала неприйняття в політичних супротивників регіоналів і стала предметом палких дебатів поміж депутатами обласної ради, котрі приймали рішення з даного питання. А оскільки супротивників такого варіанту серед депутатів не набиралось і десятка, компанію таки віддали «Росводоканалу» в концесію.

На цій стадії політичні дебати перейшли в інше русло. Представники БЮТ, наприклад, сьогодні кажуть, що вони не проти самої концесії, але проти результатів концесійного конкурсу. На їхню думку, його проведено непрозоро, а переможця визначено, виходячи з «особистої симпатії» певної особи. «Ми проти того, щоб замість «Росводоканалу», який переміг у концесійному конкурсі, майном «Луганськводи» управляло свіжоспечене ТОВ з офшорним корінням і статутним капіталом 46 тисяч гривень», — заявив голова фракції БЮТ у Луганській обласній раді Сергій Рекіянов.

Ситуація довкола «Луганськводи» визначила вразливе місце обласних регіоналів, і сюди ринулися нові-старі луганські політики, що перебувають у пошуку передвиборного виходу на електоральне поле й не упускають можливості забити гол супротивникові. Голова обласної організації «Єдиного центру» Валентин Дзонь і голова Народно-трудового союзу України Микола Пісоцький сьогодні досить активно критикують позицію обласних регіоналів стосовно «Луганськводи» і, треба сказати, заробляють на цьому непогані політичні дивіденди.

«Водяна» тема стала для політичних сил області своєрідним змаганням: хто з них доведе свою турботу про народ.

Примітно, що ні «Наша Україна», ні комуністи, ні соціалісти в цьому двобої участі не беруть. Щодо двох останніх політичних сил області, то тут усе зрозуміло, а от пасивність «нашоукраїнців» таки дивує. До певної міри пояснення може дати одна кулуарна інформація. Подейкують, що Віктор Ющенко вже давно махнув рукою на Луганщину і «віддав» її бютівцям. Підтвердженням служить хоча б той факт, що, відвідуючи, і досить часто, Луганщину, Президент оминає її столицю, зосереджуючи свою увагу виключно на Алчевському металургійному комбінаті.

Вектори симпатій

На думку керівника регіональної організації БЮТ Віталія Курила, «люди стали змінювати вектори своїх політичних симпатій і примикати до БЮТ». Він вважає, що, незважаючи на фактичну багаторічну політичну монополію Партії регіонів в області, люди сьогодні відчувають позитивні результати державної політики, реалізовуваної Кабінетом Міністрів. Судячи з усього, особливо задоволеними мають бути шахтарі, яких ощасливили прийняттям Закону «Про престижність шахтарської праці». Саме цей документ, а точніше, його авторство, стало предметом суперечок луганських політиків від БЮТ і Партії регіонів на тему «Кому рідніші українські шахтарі». Біло-блакитні доводять, що саме з-під їхнього пера вийшов довгожданий законопроект, покликаний переломити ситуацію у вуглевидобувній галузі. Однак луганці знають, що документ розробляли народні депутати від БЮТ, а головне авторство належить Наталії Королевській. У всякому разі, відомо, що вона вивчала ситуацію в шахтарських колективах та загалом у галузі і прислухалася до пропозицій керівників вуглевидобувних підприємств. Словом, шахтарська тема продовжує безсоромно експлуатуватися політиками, і якщо раніш симпатії гірників були переважно на боці Партії регіонів, то сьогодні вугледобувники явно тяжіють до Блоку Юлії Тимошенко.

У третьому секторі політичної боротьби, який можна визначити як політико-правовий, питання російської мови так само залишається центральним. Останнім часом до педальованої теми додалася ще одна — історична. Саме тут зійшлися позиції луганських регіоналів і комуністів. Їх тривожить «завзятість влади у справі політичної реабілітації та героїзації керівництва ОУН—УПА», і вони виступають проти перегляду підсумків Великої Вітчизняної війни на «догоду недобиткам гітлерівського фашизму». Правда, що стосується надання російській мові статусу державної, то повної єдності в Партії регіонів уже не існує. Останнім часом в обласній організації регіоналів з’явилося проукраїнське крило, що дотримується іншої думки. До речі сказати, Сєверодонецьк, який вважають «оплотом федералізму», — єдине в області місто, де виконується закон про українську мову.

Ніхто поки що не поставив собі мети придумати одиницю виміру того потоку бруду, яким політики поливають одне одного. Є пропозиція назвати її КОМОК. Складено одиницю з початкових букв слів «компромат», «обвинувачення», «кляуза».

У першу чергу тих, від кого в принципі залежать, — виборців, за чиї інтереси, за їхніми словами, вони борються. Люди це розуміють і знижують ступінь своєї довіри тим, хто обіцяє підтримку та опору. Луганські соціологи ще не готові сказати, яку частину електорату становлять такі розчаровані, але прогнозують, що їх кількість зростатиме тим більше, чим більше грязюки виллють одне на одного наші політики. У той же час народний депутат від Партії регіонів Віктор Тихонов вважає, що в східній Україні приблизно 30% виборців не бажають брати участь у виборах. «Найголовніша особливість нинішньої виборчої кампанії в тім, що з’явилася нова тенденція в соціологічних опитуваннях — «я не піду голосувати», — сказав Тихонов кореспонденту інтернет-видання «Остров». — І, на жаль, це люди, які вірили нам, регіоналам-практикам».

Падіння авторитету регіоналів у Луганській області додає «багнетів» не тільки бютівцям, а й «Єдиному центру». «ЄЦ» у Луганську створювався на базі двох структур — Партії промисловців і підприємців України та Народно-демократичної партії і має всі шанси стати полюсом притягання для всіх невдоволених регіоналів. Словом, на думку аналітиків, в області з’явився новий легальний центр впливу, з яким обласному керівництву доведеться рахуватися.

До майбутніх дострокових виборів сьогодні готуються всі політичні партії Луганської області, в тому числі і Блок Юлії Тимошенко. Однак у луганських бютівців думки про ступінь своєї готовності до «парламентського забігу» не збігаються. Одні кажуть, що штаби вже готові приступити до роботи, другі цей факт спростовують і скаржаться на труднощі в доборі людей для роботи на виборчих дільницях. Луганці не хочуть займатися підрахунком голосів навіть за гроші, припускаючи можливі фальсифікації й тиск. Підготовка до виборів поки що йде кулуарно, не виливаючись на вулиці у вигляді наметів і передвиборних друкованих агіток. Поки що виборці тільки дивляться теледебати місцевих політиків на луганських телеканалах і визначають свої симпатії.

Луганська область.