«Спины не гнул — прямым ходил»

«Я вышел ростом и лицом

(Спасибо матери с отцом),

С людьми в ладу — не понукал, не помыкал,

Спины не гнул — прямым ходил,

И в ус не дул, и жил, как жил,

И голове своей руками помогал.»

...Євгена Шаповалова знаю ще з часів полювання на нього — успішного підприємця, котрий зробив себе завдяки природній кмітливості, цілеспрямованості та працьовитості. Полювання було «царським»: з переслідувачами, гончими, стріляниною з АКМ. Не вклавши кулями на асфальт шанованого авторитета (без лапок) недруги намагалися посадити його на нари.

В обласному УБОЗі знайшлися тоді такі самі «кмітливі» і цілеспрямовані, котрим вдалося на час прибрати з міста «більмо на оці» — конкурента відомих «авторитетів» (у лапках). Але Феміда в столичному храмі правосуддя згодом зуміла відокремити штормову піну від чистої води. Євгена Івановича виправдали за всіма статтями, окрім однієї — незареєстрований «ствол» для самооборони він таки зберігав у будинку.

Сьогоднішні опоненти безпідставно називають його «засудженим», гадаючи, що електорат жахатиметься від колишнього зека. Наївні. Шаповалов, який виріс на очах у багатьох бердянців, від таких «резюме» лише додає у вазі.

У 2002-му земляки обрали його депутатом міськради. На виборах 2006-го — міським головою. Щоправда, хвацькі конкуренти «украли» тоді в нього голоси і позбавили крісла. Але ненадовго. На дострокових виборах 2008-го Шаповалов упевнено обійшов майже 30 претендентів і очолив місто. Але, як відомо, кермо влади здобути легше, ніж утримати. Особливо, коли віз тягнуть Лебідь, Рак та Щука.

«Вас тут не стояло!» — по-одеськи прямолінійно кажуть міському голові ті, хто спав і бачив себе біля курортного штурвалу. Хто програв, але не змирився з цим.

Шаповалов років 20 плутає карти місцевому криміналу й начальству. Не тільки сміливими висловами, а й добрими справами. На них він ніколи не скупився. Для тих, хто плутав казну з особистою кишенею правдолюб і благодійник завжди був і залишиться персоною нон ґрата. І такого у владу? «Нізащо!» — як каже мій трирічний онук.

Але виборцям набридли казнокради, ті, хто дерибанить заповідну косу, хто прибирає до рук «комуналку», хто будує на гріш, а списує гривеник. Шаповалов з такими в стані перманентної війни. До того ж він не бідний. А ще знає, як копійку перетворити на червінець. Причому без університетів, без куплених дипломів. Чому б йому не довірити штурвал портового міста? А коли земляки довіряють...

Цим він і бісить опонентів. Вони такі вчені, з комсомольським запалом, мовою Цицерона, а він — хто?

«Я вышел ростом и лицом (спасибо матери с отцом)», — відповідає словами улюбленого поета Євген Іванович.

— Він — надія Бердянська, ми йому віримо, — сказав сусід по купе, який багато чого розповів мені про «колишніх».

Півроку тому з кадрового питання, до слова, і розпочалося протистояння голови з депутатським корпусом. Тоді для реалізації передвиборної програми «Бердянський успіх» її автор запропонував затвердити двох заступників. І одержав перший удар у спину: незважаючи на попередні домовленості, депутати ідею завалили на рівні постійних комісій. Питання з порядку денного сесії голова розумно зняв. Але скільки галасу було в ЗМІ з приводу його бажання пустити на вітер кошти на нових чиновників...

А як дехто сполохався, коли голова запропонував заморозити розгляд питань про виділення землі... Ще б пак — до березня 2008-го годувальницю роздавали, як після 1917-го. По кілька ділянок «в одні руки», у тім числі багатьом депутатам. Давали начальникам і бізнесменам, іногороднім, обділили тільки простих бердянців. Шаповалов вирішив відновити справедливість й істотно зменшити багаторічну чергу. Оскільки ще 200 років тому американський президент Джефферсон тонко зазначив: «Дрібні землевласники — найцінніша частина держави». Дрібні, а не ті, кому на косі відвалили по кілька гектарів. Але саме вони, гадаю, стоять за тими, хто прагне скинути «мера».

Більшість не виводитиме шахраїв на чисту воду, якщо вони ллють її на їхній млин, підкреслив сатирик. Чи не це відбувається в Бердянській міськраді? Чому без особливого ентузіазму депутати підтримали черговий почин голови про проведення місячника з боротьби з корупцією? Так, «суботниками» чудо-юдо не здолаєш. Але важливий принцип — ти «за» чи «проти» починань голови. Зважаючи на все, нині він б’ється з нерозумінням і протидією, як морські хвилі об недобудовану набережну. Бердянці пам’ятають торішній шторм, що її зруйнував. Вони згадають, напевне, про нинішню монолітну депутатську стіну перед черговими виборами.

Градоначальник довів, що влада, за бажання, може диктувати свої умови в інтересах громади.

Про це, власне, міський голова й говорив 30 вересня на 51-й сесії міськради. Звіт про роботу за півріччя депутати слухали з непідробною байдужістю. Розуміли: на цій сесії або знайдуть спільну мову, або відправлять голову у відставку. Напередодні люд оживився, «тусовалися» прихильники Шаповалова (на знімку) і його недоброзичливці. Це нормально — всім догодити неможливо. Тим паче за півроку керівництва. Але обранці (упевнений, всупереч волі більшості виборців) вирішили заслухати звіт голови. Після чого визнали його роботу з організації діяльності виконавчих органів незадовільною. І відправили у відставку.

Читаю рішення ради, її наступні заяви в суд і зайвий раз переконуюся: плями за бажання можна знайти і на сонці. Шаповалов — не сонце, зрозуміло, але недоробки він знає краще, ніж опоненти. Тож чи не справедливіше було, висловивши претензії, дати йому час хоча б на аргументовану відповідь? До слова, це на сесії порадив зробити, посилаючись на думку обласного партійного начальства, регіонал Олександр Булатников, керівник міської організації. Гадаю, комісія, яку він пропонував створити, розібралася б, чому не отримано субвенції, не передано в комунальну власність аеропорт, не виконано прокурорські приписи, проігноровано звернення 103 громадян, не підписувалися рішення ради, не надходили інвестиції... Цих «не», зрозуміло, багато. Але, повторюся, чи реально за шість місяців роботи під постійним пресом, по суті з чужою командою, домогтися бажаного?

— Ми не дозволимо дестабілізувати ситуацію в місті, — зазначив заступник голови обласної організації Партії регіонів Сергій Кальцев. — Для зняття голови мають бути вагомі аргументи, а на сесії звучали тільки емоції.

Міськрайонний суд дійшов тієї самої думки: рішення про дострокове припинення повноважень міського голови Шаповалова визнано протиправним.

— З вердиктом суду ми не згодні й апелюватимемо до суду другої інстанції, — сказав секретар міськради Анатолій Степаненко. — Міський голова не справляється з обов’язками, не прагне налагодити роботу з депутатським корпусом. Ми у всьому йому допомагаємо, єдине, у чому не підтримали — призначенні на посаду першого заступника.

Розмовляв з Анатолієм Степаненком після позачергової сесії, на якій його, секретаря міськради, хотіли достроково позбавити повноважень.

На цей пост рекомендували Олександра Булатникова. Однак питання про зміну секретаря обранці навіть не внесли до порядку денного. Як свідчать очевидці, депутати довго з’ясовували мотиви й підстави для відсторонення досвідченого апаратника. І це правильно. Дивує, що подібного не трапилося під час відправлення у відставку досвідченого господарника, глави міської влади. Одне слово, поки що не вдалося змістити Степаненка. Зате Євгена Івановича, як і раніше, бачать подалі від крісла «мера». Доки у Запоріжжі суд готується розглянути апеляцію міськради, там спробували вдруге позбавити Шаповалова повноважень. Цього разу за порушення нібито закону під час підписання договору про передачу міськводоканалу в концесію.

Питання позачергова сесія розглянула, криміналу не знайшла, перенесла питання, давши можливість розібратися комісії. Це розумно. Як і те, що не можна імпічментом відповідати на імпічмент...

Уявив картину: на одному із засідань міськради депутати раптом прозріли і вирішили тут же, у залі, закопати сокиру війни й почати плідну роботу на благо виборців і передзимового міста. Ідіотська ідея, кажете? Тільки в палаті № 6 це можливо? Як сказати. Пам`ятаєте мудре: «Не завжди так буде!»?