У Чернівецькій області лише ледар нині не говорить про кадрову вакханалію на Вадул-Сіретській митниці. Митниця та її керівник Микола Салагор (на знімку) — на вустах у центральному апараті Держмитслужби України. Усунення відомого митника від посади та наступний наказ голови Держмитслужби Валерія Хорошковського про ліквідацію Вадул-Сіретської митниці, за якою — славний 64-річний послужний список, збурили громадську думку і задіяли до вирішення конфліктної ситуації уряд та Верховну Раду. Чернівецькі депутати обласної ради майже одностайно підписали листа до Президента України з вимогою негайно припинити розправу над колективом Вадул-Сіретської митниці та її принциповим керівником Салагором. З листом про необгрунтованість звинувачень на адресу останнього та недоцільність у кризовий період переводу митниці на нову необлаштовану територію звернувся до Хорошковського і перший віце-прем’єр Олександр Турчинов. Та «озимий» митник уперто тримає паузу.

Миколу Салагора я знайшов у затишному, тихому, далекому від скандалів і столичних перипетій Хмельнику. Доліковується, але вважає більш хворою українську митницю. Каже, що нині митниця, яка стала справою життя, під загрозою повної криміналізації.

— Коли розпочалися ваші проблеми?

— Після виборів і створення уряду мене викликали до Мінфіну. Запропонували написати заяви про прийняття на посаду заступника і першого заступника голови Держмитслужби. Сказали: їдьте додому, чекайте. Я поїхав без жодної задньої думки. Проте з приходом на посаду голови Валерія Хорошковського все кардинально помінялося. Мене «засвітили» як претендента на високі посади, і це, напевно, як можливого конкурента, перевело мене у статус ворогів нового керівника. Мені переказували, що, мовляв, новий голова не бачить мене в новій команді, яку прагне створити. Прийнятної чоловічої розмови на кшталт «я не хочу з тобою працювати» або «бачу на цьому місці іншу кандидатуру» не відбулося. Ми так і не зустрілися, ніхто мене не викликав. Зате згодом, коли розстановка нових кадрів, які прийшли в основному із УМВС і здебільшого з підмоченою раніше репутацією, зачепила і Вадул-Сіретську митницю, чому я противився, моє прізвище стало популярним на всіх селекторних нарадах.

— У чому вас звинувачували?

— Та мало не у проритті тунелю Париж—Бомбей. Озвучували абсолютно недостовірну інформацію, наприклад, що на румунському боці Вадул-Сіретської митниці через мою неоперативність скупчилися понад 150 вантажівок, тоді як черга там не перевищувала дві—три. Потім, з приходом у внутрішню безпеку колишнього даішника, за яким у Тернопільській області ростуть золоті верби, розпочалися доноси на буцімто неправильно оформлені митні збори тощо, а за ними — численні перевірки, які нічого суттєвого не виявляли, проте мали конкретні вказівки і у висновках подавали неіснуючі або двозначні факти. Тоді я зрозумів, що команда «фас!» стосовно мене зверху вже прозвучала. Я 21 рік на службі. Розбудовував українську митницю, формував кадри, намагався дати своїм підлеглим добру школу захисту інтересів держави. Жодного дня я не служив якомусь імені — я служив Вітчизні. Навіть за часів СРСР я робив усе для побудови української держави і української митниці. Тому плювати собі в кашу я не дав. Якщо комусь не подобаюся, вибачте, малювати губи я не буду.

Зверніть увагу, майже на всіх напрямах митниці очолюють люди з титулами т. в. о. та в. о. Більшість людей на ключових посадах ще рік тому не мала жодного стосунку до митної справи. Чому «кризовий менеджер», як по приходу в Держмитслужбу дехто називав нинішнього главу, зробив ставку на зайшлих людей, в основному колишніх міліціонерів, котрих позбулася рідна система, — річ очевидна. Наявний кадровий потенціал не можна було використати в короткостроковій авантюрі зі швидкими показниками. Тепер після «кризового менеджера» треба буде напевно, вичищати авгієві конюшні антикризовому. Депутати Чернівецької обласної ради, мої колеги слушно вказали керівництву Держмитслужби, що нині, в умовах кризи, його широкі жести не по кишені державі.

— Ви намагалися відстояти свою позицію на рівні Держмитслужби України?

— Неодноразово. На всі висновки ревізорської каруселі я давав ґрунтовні й чіткі роз’яснення, ясно доводячи до відома керівництва реальний стан справ і той факт, що жодного порушення чинного законодавства на Вадул-Сіретській митниці бодай якась перевірка не виявила. Проте відповіді так і не отримав. Нинішній керівник поводиться як цар і Бог, у хмари під ним не достукаєшся.

Брутальне огульне викручування рук почалося, коли на посаді керівника департаменту внутрішньої безпеки з’явився теж колишній міліціонер, ставленик покійного міністра Кравченка. Після цього на ключові позиції почали розставляти екс-правоохоронців з бізнесовою хваткою, за це, напевно, і витіснених з лав міліції з приходом Луценка. На нещодавній колегії Держмитслужби України митники, які вже не витримали наруги, озвучили кримінальні схеми зі щомісячними «передачами» верхівці цієї вертикалі. Керівника департаменту власної безпеки, а так під нього перейменували цю структуру, швидко усунули від посади і, схоже, від подальшого виносу сміття з хати. Чи будуть якісь кримінальні наслідки озвучених на колегії поборів? Думаю, ні. Усе минеться як з гуся вода. На службу в митницю з приходом нової команди прийняли близького родича високого судового посадовця України, відтак млин судових справ, які не вигідні керівництву Держмитслужби, крутиться дуже повільно. Як не мають жодних судових наслідків і недавні справи, пов’язані з контрабандою. Чим закінчилося те, що на Могилів-Подільській митниці «Альфа» під час отримання хабара, образно кажучи, поклала обличчям на асфальт заступника начальника? Наразі нічим. З кого запитали, як призначався на посаду згаданий фахівець, котрий уже мав конфлікт із законом? Ні з кого. Тепер уже за результатами службового розслідування визнали, що «Призначення... на посаду заступника начальника Дністрянської митниці відбулося з порушенням вимог Положення про порядок стажування у державних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України». А хто, перепрошую, призначав?

Які судові наслідки мало затримання на Івано-Франківській митниці контрабандної аудіотехніки на мільйон доларів? Де служба безпеки, чому й тут результату — нуль?

Те саме стосовно затриманих нещодавно у Львові чотирьох автомобілів із побутовою технікою. І тут усе шито-крито.

Що стосується долі Вадул-Сіретської митниці, то подібною, схоже, буде і реакція на прямі вказівки першого віце-прем’єра Олександра Турчинова, який вимагає від Хорошковського «...вжити заходів для врегулювання питання відповідно до рішення Кабінету Міністрів України щодо забезпечення жорсткого режиму економії бюджетних коштів». Цим листом другий посадовець уряду наголошує на недоцільності перенесення в умовах фінансової кризи митниці з Вадул-Сірета в Чернівці. Ніяких дій на виконання звернення Турчинова непомітно. Я думаю, не буде виконаною і вказівка Прем’єр-міністра. Нинішня українська митниця — сама собі держава у державі, зі своїми законами.

— Депутати Чернівецької облради були одностайні в підтримці вашої позиції та інтересів Глибоцького району, де функціонує ваша митниця. Це показник.

— І це притому, що я не був у жодній партії. Свого часу був членом Руху, але це не партія. Напевно, за мене говорить мій послужний список. Я починав у Вадул-Сіреті, потім у Львові, Хмельницькому, Одесі, знову у Львові, далі Ягодинська митниця на Волині, Куп’янськ, Кельменецька митниця, Мостиська, Вінницька, посада першого заступника в Києві й знову Вадул-Сірет. Ніде ніколи про мене не казали, що я хапуга, ніхто на колегіях жодного разу не прив’язував моє прізвище до якихось кримінальних схем, як членів нової команди. Я вдячний депутатам місцевих рад і тим народним депутатам, які стали на мій захист. Тим же, хто на цій проблемі хотів заробити своїх тридцять срібляків, скажу: краще більше працюйте, відробляючи народні гроші у Верховній Раді, й записуйтесь на виступ не для того, щоб передавати слово іншим.

— Як ви думаєте, чим завершиться вся ця епопея?

— Це не головне. Головне, щоб і Президент, і Прем’єр-міністр зрозуміли: те, що зараз коїться на українських митницях, нічого спільного із захистом інтересів держави не має. Якщо не втрутитися негайно, відбудеться повна криміналізація цього важливого економічного інструмента.