«Віче» листопадовий

«Робили в полі за 100 грамів м’яса... Нас було шестеро... Ходили пухлі від голоду. Батько, мати, три сестри, два брати невдовзі померли. Я дивом залишився живим — мене, пухлого, під тином підібрав голова колгоспу, здав у дитбудинок».

Це моторошне свідчення людини, котру мало не доконав Голодомор 1932—1933 років, наводить парламентський журнал «Віче», листопадове число якого щойно вийшло друком.

Впадає у вічі лицьова сторінка свіжого номера. На ній картина відомої художниці Віри Кулеби-Баринової «Голодомор в Україні». Глиняні стіни хати, ікона Матері Божої із Сином, золотом мальована, під рушником. Ослінчик, накритий тканим рядном, на якому сиділа молода мати за прядкою. Та перервалася сирова нитка, зупинилося колесо прядки, бо за вікном чорна жорстокість — голод. У колисці задубіло дитя, а над ним — згорьована мати. Художниця писала її зовсім недавно і таємно від рідних: боялася, щоб не бачили цього страхіття.

Саме цим полотном 22 листопада в Києві відкривається виставка пам’яті Голодомору 1932—1933 років, на якій експонуватимуться картини українських художників.

У листопадовому «Вічі» публікуються розсекречені матеріали СБУ, якими парламентське видання започатковує проект «Голодомор —невідомі сторінки». До уваги читачів — уривки зі щоденника Дмитра Заволоки, завідувача відділу пропаганди одного з райкомів партії столиці України. За відверте засудження політики компартії на селі, висловлене у приватних записах, він отримав 10 років виправно-трудових робіт.

До речі, про правосуддя. На сторінках листопадового номера журналу «Віче» відомий науковець, член-кореспондент НАН України Василь Сіренко доводить, що на теренах нашої держави здійснення об’єктивного, неупередженого правосуддя неможливе. Насамперед через залежність суду від високопосадовців та дуже багатих наших співвітчизників. На його авторитетну думку, позитивних змін у цій царині чекати марно. Адже навіть останній пропонований проект Ющенка—Ківалова, як його охрестили ЗМІ, про судоустрій не тільки не скасовує «телефонне право» й корупцію в судах, а й сприятиме їхньому подальшому розквіту у відвертіших і цинічніших формах.

Читачі з цікавістю дізнаються, що кожна 27-ма людина у світі з-поміж тих, хто мігрував за межі батьківщини з метою пошуку роботи, є українцем. Така надмірна кількість наших співвітчизників серед шукачів заморського щастя, а також нинішня демографічна ситуація в державі, на думку міжнародних експертів, практично позбавляють Україну потенціалу для економічного зростання.

Тож чи приречена наша держава й надалі міняти докторів на чорноробів? Чи витримає тест на зрілість українська економіка в умовах світової кризи? Чи й надалі домінуватиме партійний диктат під час виборів та формування органів місцевого самоврядування? Відповіді на ці та чимало інших актуальних питань сьогодення читачі знайдуть на шпальтах свіжого номера парламентського журналу «Віче».