У школах національних меншин переполох: наказано викладати українською мовою основні навчальні предмети. На перший погляд, це логічно: у багатонаціональній країні всі мають досконало володіти рідною й державною мовами. Але домогтися цього не так-то просто.

Оскільки я викладав російську мову й літературу понад 30 років у молдавській школі, беру на себе сміливість вказати на помилку міністра освіти і науки й заспокоїти педагогів шкіл національних меншин.

Почну з прикладів. Перш ніж вирушити в далеку дорогу, добрий хазяїн нагодує і напоїть коня, перевірить справність воза, візьме із собою все необхідне і тільки тоді: «З Богом, вперед!».

У нашій системі освіти — все навпаки. До вересня 1969-го школи з молдавською мовою навчання Чернівецької області використовували програми й підручники з російської мови та літератури з Молдавської РСР. З боку військкоматів було багато нарікань на адресу цих шкіл, мовляв, призовники погано говорять російською. Чернівецький обком партії разом з облвно прийняли рішення: доручити інституту вдосконалення вчителів і викладачам філологічного факультету Чернівецького держуніверситету скласти програми з російської мови та літератури, наближені до програм російських шкіл.

У серпні 1969 року школи одержали такі проекти програм. Учителів суворо попередили: жодним чином не використовувати програми й підручники з російської мови та літератури з Молдавської РСР, а планувати свою роботу тільки за проектами нових програм. І це без відповідних підручників з мови та хрестоматій з літератури. Як навчати молдаван російської мови, для яких вона набагато складніша за французьку? Про це обласне начальство не подумало, а якщо там, нагорі, розуміли складність ситуації, то тим паче вважаю злим жартом, знущанням над предметами, вчителями та учнями. Лише через три роки (1972—1973) школи з молдавською мовою навчання повністю забезпечили відповідними підручниками й хрестоматіями. Але ж можна було не ставити воза попереду коней!

Уявімо, як виконуватимуть нинішній наказ міністра. Вчителі шкіл національних меншин навряд чи вміють вільно говорити українською. Тому викладатимуть свій предмет зрозумілою учням рідною мовою. Але навіть якщо викладатимуть тільки державною, то навряд чи учні стануть грамотнішими... Вочевидь, що шкоди від нововведення більше, ніж користі.

Щоб навчитися вільно говорити будь-якою мовою, необхідно щодня тренуватися, тобто говорити, говорити, говорити. Але у представників національних меншин немає таких умов. Тому доцільно влаштовувати після уроків різноманітні заходи і спілкуватися українською. Організатором має бути вчитель української мови та літератури. Для підвищення авторитету й треба надати йому статус заступника директора із позакласної роботи. Ставка (норма) вчителя української мови має бути не 18 уроків на тиждень, а лише 12. Адже він щодня повинен готувати й проводити позакласний захід українською мовою з учнями. Отже, у кожній школі має бути кілька вчителів української мови й кожен зі статусом заступника директора.

Василь ПЛЕВАН.

с. Купка

Глибоцького району

Чернівецької області.

Від редакції. А що думаєте про пропозиції читача Плевана ви, міністерські працівники, провідники ідеї міністра? А ви, регіональні виконавці? Із задоволенням надамо місце на газетній шпальті й вам, батьки та школярі.