Час стрімкий і нелегкий. Прогрес, здається, досяг апогею. Але чогось не вистачає в сьогоденні...
Звертаюся до свого минулого. І бачу там особистість, яка плекала з нас людей.
Пам’ятаю, коли вперше зайшов до нас у тісний, занедбаний клас високий сивочолий чоловік — учитель Климентій Петрович Сіроха.
«Ми — сім’я, — сказав несподівано, — а це наш дім. Зробимо його затишним».Він приніс інструменти, згодом завезли будівельні матеріали. Ми, підлітки, майже нічого не вміли, але вчитель терпляче показував, як робити те чи інше. І як же ми пишалися тим, що зробили власними руками!
Наш класний підмічав усі наші таланти та захоплення. Якщо хлопець хотів майструвати, допомагав йому, а для дівчаток-рукодільниць приносив нитки з незвичною назвою
«муліне». І де він оте все брав?Одного разу привів до класу медсестру. І три місяці ми опановували навички надання першої медичної допомоги, а коли здали залік — отримали посвідчення та нагрудні значки. Нам заздрила вся школа!
Потай ми називали свого учителя Макаренком — адже всі тоді читали і захоплювалися
«Прапорами на баштах».У той час кіно було справжнім святом для дітей. Але де взяти на сеанс п’ять копійок, якщо батькам-колгоспникам платили двічі на рік?! І тут виручив учитель: домовився із заготовачем, і ми здали зібрані в лісі жолуді та отримали перший у житті заробіток. За свої кревні переглянули всі нові картини.
З приходом Климентія Сірохи у нас з’явився драмгурток, а вчитель був і режисером, і постановником. Наші вистави мали неабиякий успіх. Одному з учнів учитель напророчив письменницьку долю і підтримував його в досягненні мрії. Вона збулася...
Учні Климентія Сірохи нині вирощують хліб, лікують людей, будують. Живуть, одне слово, багатогранним життям, уміють радіти не тільки своїм успіхам. Вони, здається, вирізняються людяністю, яку так вміло прививав їм учитель.
На жаль, його вже немає серед нас. Низенько вклоняємося його дружині та дітям Нілі, Римі, Віктору. Родина розуміла його, коли частину серця він віддавав іншим. Тим, хто нині плекає людину, варто стати хоч трохи схожими на Климентія Сіроху.
Іван ШЕРЕМЕТА,колишній учень Орининської середньої школи.
Кам’янець-Подільський район
Хмельницької області.
