27 червня нинішнього року в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулося 15-те засідання Консультативної ради з питань ювенальної юстиції. Робота цієї ради почалася 2006-го в рамках спільного проекту Інституту законодавства та представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні і мала на меті системну роботу зі сприяння законодавчо-правового забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту дітей відповідно до міжнародних зобов’язань України перед ООН та Радою Європи.
Відкриваючи засідання, заступник директора Інституту законодавства, член-кореспондент НАН України Є. Р. Бершеда звернув увагу на необхідності обговорення актуальних питань нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні.
Представники уповноважених центральних органів виконавчої влади України — міністерств юстиції, внутрішніх справ, соціальної політики, освіти і науки, Державної пенітенціарної служби, Генеральної прокуратури України, а також секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, наукових установ і громадських організацій підбили проміжні підсумки виконання плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, затвердженого розпорядженням уряду України від 12 жовтня 2011 р. №1039-р.
Відзначалося, що протягом останніх років було досягнуто прогресу в забезпеченні прав дітей у рамках системи кримінального правосуддя, у тому числі завдяки прийняттю нового Кримінального процесуального кодексу України та запровадженню нових підходів і методів роботи з дітьми груп ризику та дітьми, які перебувають у місцях обмеження волі. Водночас було визнано, що соціально-економічні труднощі, пов’язані з подіями в Криму і ситуацією в Донецькій та Луганській областях, недоліки законодавства і практичної роботи заважають повноцінному забезпеченню захисту дітей, які опинилися у контакті або конфлікті із законом.
При цьому нові суспільно-політичні виклики, що постають перед Україною, рекомендації міжнародних організацій, а також завершення періоду виконання зазначеного плану заходів створюють підстави для перегляду та значного оновлення державної ювенальної політики. Під час засідання наголошувалося на необхідності підвищення її якості та ефективності спільних дій різних секторів управління та суспільства з реального впровадження усталених міжнародних стандартів.
Зокрема, учасники засідання наголошували на першочерговості належної організації та проведення профілактики злочинності серед дітей. Висловлювалося переконання, що цьому сприятиме міжвідомча співпраця та зміцнення ролі суспільства у питаннях визначення криміногенності середовища, в якому живуть діти, надання їм освітньо-виховних послуг, послуг із соціального захисту сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей вулиці, дітей-мігрантів, біженців, шукачів притулку, дітей із середовища меншин тощо.
Не менш важливим, на думку фахівців, є покращання роботи судової системи шляхом спеціалізації судів і суддів, використання особливих методик і створення умов роботи з дітьми під час судового провадження.
Крім того, доповідачі від органів державної влади та громадськості доводили, що удосконалення законодавства з метою встановлення високого мінімального віку кримінальної відповідальності, запровадження та застосування диверсифікаційних заходів, громадських санкцій і альтернативних заходів, не пов’язаних із позбавленням волі, запобігатиме потраплянню дітей у кримінально-виконавчу систему та скоротить їх кількість у місцях позбавлення волі.
Також, як зазначалося, важливою складовою державної ювенальної політики має бути створення та розвиток системи надання послуг з психолого-педагогічної, медичної та соціальної реабілітації дітей, звільнених з місць тримання під вартою, дітей жертв і свідків злочинів та інших категорій дітей, які мали контакт із законом.
Важливим підсумком співпраці Інституту законодавства Верховної Ради України та представництва ЮНІСЕФ в Україні стала підготовка та публікація видання «Міжнародно-правові акти у сфері ювенальної політики». У ньому зібрано тексти понад двадцяти документів, які у різний час ухвалили ООН, Рада Європи, а також спеціальні закони республік Македонії та Сербії, що так само, як і Україна, долають проблеми складного перехідного періоду розвитку, будучи кандидатами на вступ до Європейського Союзу.
