Кукурудза є. А ціни знову немає

Ціни на зернові не перестають дивувати селян. Спочатку «стрибала» пшениця. Тільки-но стало зрозуміло, що цьогорічний урожай б’є рекорди, вартість її різко впала, і деяким господарствам, котрі потерпали від фінансового дефіциту, довелось збувати її ледь не по півтисячі гривень за тонну.

Щоправда, у жовтні ситуація дещо поліпшилась. Як твердять в обласному управлінні статистики, середня ціна зернових у цьому місяці становила 1,2 тисячі гривень за тонну. І хоча пшениці так і не вдалось наздогнати пивоварний ячмінь, за який на ринку платять до 1,3 тисячі за тонну, втім, і її вартість зросла мало не вдвічі порівняно із жнивними розцінками.

Отож щойно почали встановлюватись ціни на ринку збіжжя, як знову нова проблема — із кукурудзою. Дивна спостерігається закономірність: як тільки у розпалі збір культури, ціна на неї катастрофічно падає.

Хто їстиме мамалигу

Новоушицький район завжди вважався кукурудзяним краєм. А мамалига — одна із традиційних тут страв. Та ще й з шкварками. Та з бринзою, справжньою, овечою. Бо ж і вівчарство було традиційним для багатьох тамтешніх господарств.

Звичайно, і тепер пригостять цією смакотою. Але вже без бринзи, а просто із солоним сиром. Та й зі шкварками немає вже колишньої розкоші. Залишилась хіба що кукурудза.

— Але якщо в державі й надалі буде таке ставлення і до рослинницької галузі загалом, і до кукурудзи зокрема, то ми і її можемо втратити. Так, як буряки, — додає з жалем начальник районного сільгоспуправління Станіслав Стрілецький. — Вже дійшло навіть до того, що деяким господарствам пропонували по 430 гривень за тонну кукурудзи. Та це просто насмішка над людьми.

Справді, якщо порахувати всі затрати, не те що на нульовий варіант не вийдеш, а у великому мінусі залишишся. Хоча кукурудза дала непоганий урожай — на окремих полях збирають по 60 центнерів з гектара. «Такі ціни — катастрофа для нас», — в один голос твердять господарники.

А для більшості з них «кукурудзяні проблеми» ще попереду. Бо ж її зерно мало зібрати, потрібно ще й висушити. А це знову нові витрати. За норми вологості в 14 відсотків показник цей у господарствах району практично удвічі вищий. Щоб довести врожай до кондиції, потрібно на кожну тонну затратити ще близько півтори сотні гривень.

Можливо, пізніше, під час продажу, ці витрати були б відшкодовані, але... Гарантій, що продажна ціна буде вищою, ніхто не дає. Та й для того, щоб сушити зерно, гроші потрібні вже тепер. А де їх узяти?

Добре, що в районі запрацювало приватне підприємство, котре запустило власні сушильні потужності. Вірогідно, що його послугами доведеться скористатись багатьом у районі. Якщо, звичайно, зуміють розрахуватись. Та що далі?

Цьому району «пощастило», бо пшениці зібрали не дуже багато, і тому комори не забиті нею до краю, отож кукурудзу є де зберігати. Але до якого часу?

Багатий зачекає. А бідний?

Компанія «СТІОМІ-Холдінг» — один з найбільших виробників кукурудзи в краї. Цьогоріч під цю культуру відвели 23 тисячі гектарів. І виростили те, на що сподівались — збирають по 60—70 центнерів з гектара. Але й тут кукурудза приносить не радість, а лише проблеми.

— До речі, це вже другий рік поспіль ця культура є «проблемною» в ціновому плані, — зауважує генеральний директор компанії Василь Мороз. — Торік, здавалось, було все, щоб робити справжній бізнес на ній — і урожай, і ціна, адже на світових ринках вона коштувала 300 доларів. Єдине, чого не вистачило — це дозволу держави на експорт.

Доцільність такого рішення викликала великі сумніви. Бо і в середині країни ні «з’їсти», ні переробити всю кукурудзу не змогли. І на зовнішніх ринках втратили той момент, коли вона коштувала найбільше. Адже дозвіл на вивіз збіжжя все-таки отримали, але сталось це лише навесні. Тобто майже півроку щомісяця втрачали і на її зберіганні, і на тому, що неотримані за реалізацію гроші не могли пустити в оборот.

Коли ж нарешті Україна відважилась запропонувати свій товар на зовнішні ринки, то з’ясувалось, що й там вже ціни немає. Європейська ціна на кукурудзу тепер не перевищує 145 євро. Але й ці гроші отримати непросто. По-перше, частина їх буде втрачена на доставку, що здійснятиметься коштом продавця. А головне — Європа, котра переживає серйозний економічний спад, не надто охоче закуповує сировину для переробки і відгороджується запровадженням ввізного мита.

Навіть для потужної компанії «СТІОМІ-Холдінг», що спеціалізується на зерновиробництві, кукурудза стала серйозним фінансовим ризиком. Бо якщо значну частину пшеничного врожаю вона все-таки переробляє сама, то реалізація кукурудзяного зерна під великим знаком питання. Утім, тут сподіваються, що вже за кілька місяців ціни все-таки стабілізуються, отож треба тільки набратись терпіння і дочекатись цього моменту. Добре, фінансовий фундамент тут доволі міцний, і це очікування не стане катастрофічним для компанії. Але ж правду в народі кажуть: поки товстий схудне, худий — помре.

Скільки вдасться протягнути в очікуванні на кращі ціни невеликим господарствам, сказати важко.

Королева перетворилась на Попелюшку

— Нині така незрозуміла ситуація на зерновому ринку, що вже не знати, на що надіятись, — в один голос кажуть керівники господарств. — То хоч низькі ціни пропонували, а тепер уже взагалі ніхто нічого не пропонує.

З кукурудзою взагалі нікуди подітись. Великих спиртових потужностей в краї вже давно немає. Птахівництво «скльовує» набагато менше, ніж виростили зерна. І всі наче прозріли: ніде збіжжя не дасть таких прибутків, як у тваринництві, лише худоба зможе і «закупити», і «переробити» кукурудзу, приносячи при цьому не збитки, а доходи. Висновки правильні, але що з того? Вже скільки років поспіль стадо не прибавляється, а лише зменшується. Отож і цьогорічну кукурудзу згодовувати вже немає кому.

А тим часом в області було засіяно нею понад 93 тисячі гектарів. Майже з 55 тисяч вже намолотили. І урожай такий, що мав би тішити, в середньому збирають по 56 центнерів з гектара. А в Білогірському, Ізяславському, Красилівському районах є і по 65 — 69 центнерів. От тільки: що більше молотять, то більше беруться за голову керівники. Де сушити, за які кошти, куди складати? Адже операції на ринку продажу практично завмерли.

Ситуація надзвичайно складна. Господарства, котрі не мають зайвої копійки, змушені просто припинити збирання кукурудзи. Дехто навіть песимістично прогнозує, що так вона може простояти і до весни. Тож хто знає, чи вистачить бажання, а головне — фінансових можливостей після такого жнивування навесні знову сіяти кукурудзу. Та й не тільки її.

Молодше покоління вже, напевно, і не пам’ятає, як у хрущовські часи кукурудза носила горде ім’я королеви полів. На жаль, в наш час казки перетворились на жахи, і навіть королеви втратили всю свою силу і привабливість. Вже не Попелюшка стає принцесою, а королева перетворюється на жебрачку. Що буде далі?

Хмельницька область.

Фото Галини КВІТКИ.