За Луговим — незвична картина, яка дивує. У лісополосі, що поблизу асфальтівки, жіночка згрібає осіннє листя. Багато величеньких купок падолисту видніються то тут, то там. Якби це було б у місті, то все зрозуміло: йде звичайне прибирання території... Але яке може бути прибирання лісосмуги, що супроводжує асфальтівку до віддаленого села? Сюди ні Президент, ні Прем’єр-міністр, ні якийсь високопосадовець чи значний зарубіжний гість не збираються їхати.
Зупиняємося. Бо цікаво. Таке враження, що й на осінньому листі є якийсь селянський зиск, приробіток! Який?
Знайомимося. Жителька невеличкого села Лугового Марина Самійлівна Хуторна (на знімку) не приховує свого задоволення, що машина зупинилася, і незнайомці у неї хочуть щось запитати. На хуторі людей мало, так само мало й новин. Отож, може, й вона щось нове почує! Охоче береться розповідати про своє життя-буття. Їй, дізнаємося, 68 років, але вона ще не почувається такою пенсіонеркою, яка може собі дозволити полегкість в утримуванні господарства, поранні землі. Має у своєму розпорядженні майже 6 гектарів землі. 4,5 гектара здає в оренду місцевому фермеру. Але й самотужки на інших сотках вирощує картоплю, кормові буряки, іншу городину.
— Для чого мені стільки куп листя? — дивується нашому запитанню. — То корові гарна підстилка на зиму буде. А ще утеплю ними погріб. Крім того, у нього всі буряки не внесеш. Мало там для них місця. А без них же корову, порося не прогодуєш. То для цього є яма. Я засипаю її буряками, наверх кладу солому, шар землі, а потім листя. Так все добре зберігається.
Зрозуміло! Он для чого потрібне березове листя!
...Марина Самійлівна народила свого часу двох дочок, двох синів. Та має вигляд на десяток років молодший, ніж їй насправді. Так важко зберегтися у селі навіть у 50 років. Кажемо їй про це. Від того посміхається задоволено. Вона знає секрет свого здоров’я:
— Я абортів ніколи не робила. То й зараз добре почуваюся, по лікарнях не їжджу.
А ось з чоловіком їй не пощастило. Ні, жили добре. Хазяйнували. Дітей ростили. Але помер він у полі за кермом, не доживши до пенсії. Залишив її саму з великим господарством назавжди.
— Отам як будете до іншого села під’їжджати, то стоїть йому пам’ятничок біля дороги. Там пішов він на той світ...
Попри це, жінка не здається. Готує гостинці дітям, онукам, які по містах. З її городу великій родині усім вистачить дбайливо вирощених плодів землі.
Чернігівська область.
Фото автора.
