У народі матерів, що відмовилися від дитини, називають зозулями. Але навіть ці безсердечні птахи своїх майбутніх дитинчат підкидають у чужі гнізда, не забираючи їхнього права на життя. На відміну від деяких жінок-матерів...

Ранок незаміжньої 23-річної Тетяни розпочався з передпологових переймів. Їй захотілося в туалет, і вона вийшла з будинку — «зручності» були обладнані в бетонній будці у дворі. Тут, над вигрібною ямою, жінка й народила. Потім розірвавши пуповину, викинула крихітку в яму з нечистотами. Та кров заюшила по ногах породіллі, і вона ледве вибралася з будови.

У цей момент мати Тетяни, запідозривши щось недобре, вийшла з будинку. Дочку вона знайшла на доріжці у дворі. На крик вискочив батько. Вони затягли закривавлену доньку в будинок і викликали «швидку допомогу». «Дитина в туалеті!» — вимовила породілля, що слабшала. Батьки кинулися до бетонної будки: в нечистотах плавало маля й нестямно пищало! Як його дістати?

Коли машина «швидкої допомоги» заїхала у двір, породілля майже без свідомості лежала в коридорі на підлозі в калюжі крові. Медики — лікар Юрій Маматенко і два фельдшери Дмитро Долгобородов і Микола Балабон — схилилися над жінкою. Її мати в розпачі повторювала: «Ми нічого не знали про вагітність! Думали, що вона просто погладшала... Врятуйте моїх дітей, благаю!». Почувши про немовля, медики по рації викликали МНС і кинулися до туалету. Юрій Олександрович пропонував виловити дитя підсаком — як на риболовлі. Але отвір був занадто вузький, практично нічого не видно. Розламати ж туалет було неможливо: бетонний, усередині викладений плиткою. А маля плакало все тихіше й тихіше...

І тут фельдшер Дмитро Долгобородов прийняв рішення: «Я худий, пролізу, а ви будете тримати мене за ноги!».

— Зважився на це, тому що новонароджена дитина майже перестала пищати, а еменесники могли приїхати занадто пізно. Я залазив в отвір, намагаючись не дихати... Нарешті намацав маленьке тільце, що лежало на грузлій масі нечистот. А от вибиратися назад з дитиною було важко. Я тримав її в руках, і ми ніяк не могли пролізти в бетонний отвір над ямою. З останніх сил крикнув: «Витягайте скоріше, я задихаюся!». Колеги і новоспечений дідусь різко смикнули мене за ноги.

Доктор Маматенко купав новонароджену дівчинку в теплій воді. «Ніколи не забуду того жахливого смороду...», — сказав він потім. Дівчинка вижила, незважаючи на те, що температура маленького тільця становила лише 32 градуси. Рятівники обклали маля грілками й доставили до пологового відділення Дніпровської лікарні. Медиків уразило те, що пуповина в новонародженої була не розрізана, а розірвана. За їхніми словами, самостійно розірвати пуповинний канатик, що з’єднує організм матері з ембріоном, украй складно: жива нить, що зв’язує матір і дитя, дуже міцна і слизька. Бригада «швидкої допомоги» №25, яка врятувала дитину, обслуговувала найекстремальніші виклики: ДТП, убивства, самогубства, нещасні випадки. Але ця подія змусила здригнутися навіть таких досвідчених медиків.

Сьогодні дівчинка почувається добре. За фактом замаху на вбивство новонародженої доньки проти Тетяни можуть порушити кримінальну справу. Як показує практика, такі кримінальні справи найчастіше закінчуються каяттям матері, фальшивим і умовним строком ув’язнення, якщо, звичайно, в жінки не буде виявлено розладу психіки. За словами Тетяни, ця вагітність не була запланована, батько дитини нічого не знає. Від батьків свою «ненавмисну» вагітність дівчина ретельно приховувала. Утім, тепер слово за слідством і судом. Таня сказала, що дочку хоче назвати Валерією, а рятівника Дмитра Долгобородова — запросити хресним батьком.

Світлана СЕРГЄЄВА, Алла БРУСИЛОВА.

Херсон.

На знімках: маленька Валерія врятована; бригада «швидкої допомоги»: лікар Юрій Маматенко, фельдшери Дмитро Долгобородов і Микола Балабон (ліворуч праворуч).

Фото автора.