Луганський аеропорт майже місяць в облозі.

Озброєні прихильники «ЛНР» продовжують зміцнювати свої позиції на території автовокзалу. За словами очевидців, на перони і стоянку рейсових автобусів приїжджають і від’їжджають БТРи, вантажівки із зенітними установками і мінометами в кузовах, ракетні комплекси. Помічено було й установку залпового вогню «Град». Із цих позицій терористи ведуть вогонь по силах АТО — як по наземних цілях, так і по військових і транспортних літаках. Передбачається, що саме з території автовокзалу бойовики ведуть обстріл з комплексів «Стріла-10» у бік Кам’янобродського району, який штурмують сили АТО. Луганський автовокзал і прилеглу до нього територію терористи перетворили на свій плацдарм.

Як розповідають люди, що мають відношення до озброєних прихильників «ЛНР», деякі бійці «армії Південного Сходу», які потрапили в ополчення «за ідею», розчаровані й деморалізовані. Вони готові скласти зброю, але бояться покарання. За чутками, що гуляють серед них, усіх, хто здався в полон, змушують воювати на боці сил АТО. І це зупиняє. Людям не хочеться більше ні воювати, ні вбивати. Заступник військового коменданта міста Щастя Андрій Лебідь називає ці чутки нісенітницею. За його словами, ніхто з командування АТО не візьме на себе відповідальності за озброєння людей, які ще недавно воювали проти української армії. З усіма, хто перейшов на бік законного уряду, працюють штатні психологи, які допомагають сепаратистам, що склали зброю, повернутися до мирного життя. У цьому зв’язку луганські громадські працівники вважають, що з тими, хто взяв у руки зброю, потрібно проводити пропагандистську роботу, переконуючи скласти зброю, і, головне, чітко виписати для них гарантії, які в обов’язковому порядку мають виконуватися.

Підтвердженням у необхідності такої роботи, що дасть позитивні результати, може бути випадок у селищі Боровському під Сєверодонецьком. Під тиском місцевих жителів представники самопроголошеної «Луганської народної республіки» покинули захоплену ними селищну раду і населений пункт. Селяни змогли переконати бойовиків не брати гріх на душу й не перетворювати селище на передову майбутньої битви. Озброєні люди такі аргументи прийняли і пішли з Боровського.

Цю подію вже назвали Станично-Луганською трагедією. Під час обстрілу районного центру Станиця Луганська загинуло дев’ять мирних жителів, серед яких п’ятирічна дитина, і одинадцятеро людей були поранені, п’ятеро з них тяжко. Зруйнована ціла вулиця приватних будинків і господарських будівель у Старій Кондрашівці, що входить до адміністративної структури Станиці, а також постраждали районна міліція, суд, держадміністрація та ще кілька будинків у самому райцентрі. Спочатку це потужне бомбування приписували українській авіації. З подання російських ЗМІ луганські бойовики поспішили заявити, що «українські карателі нещадно знищують мирних жителів і мстять Донбасу за свавілля».

Хоча, за даними представників АТО, на момент трагедії в цих місцях ні угруповань, ні техніки бойовиків не було, отже, бомбити цю територію не мало сенсу.

То що сталося насправді рано вранці 2 липня, і хто скинув на голови мирних жителів смертоносні бомби? Відповіді на ці запитання шукає багато хто — фахівці й не фахівці, родичі загиблих, просто небайдужі люди, які прагнуть розставити всі крапки над «і» й зажадати покарання винних. Версій багато. Представник командування АТО назвав «абсолютною неправдою» відомості про те, що авіаційний удар по Станиці Луганській завдали українські сили. Він визнав, що літаки ВПС справді здійснювали польоти, але «це було не в той час, коли відбулося бомбування». І тому є конкретні підтвердження. Щоправда, згідно з інформацією командування АТО, першого червня увечері було зроблено кілька пострілів агітаційними снарядами для нарізної артилерії. Агітаційні боєприпаси використовуються для розповсюдження листівок над територією, контрольованою противником. Уражаючої сили не мають, однак осколки твердої оболонки можуть заподіяти незначні ушкодження. Але цього не сталося. Крім того, як стверджують свідки, на той момент, коли снаряди розривали будинки і людей, гулу літаків чути не було.

Деякі експерти навіть спробували знайти доказову базу тому, що бомбування Станиці Луганської проводили російські літаки. Зокрема, вони звертають увагу на той немаловажний факт, що напередодні обстрілу Станиці, вночі, невідомі обстріляли з мінометів військову частину ППО, що базується біля селища Мілове на самому кордоні, і вивели з ладу радіолокаційне обладнання. До речі, луганські спостерігачі вважають, що терористи цілеспрямовано руйнують об’єкти ППО України. Складається враження, що готується коридор для авіації противника з Росії.

Це могло статися й у випадку з Міловим. У зв’язку з тим, що якийсь час система безпеки ППО на працювала, пересування об’єктів у повітрі українські силовики відстежувати не могли. Саме в цей період і відбувся авіаудар по Станиці. Мовляв, спочатку, близько 11 години, перший літак знищив будівлю районного УМВС у центрі селища, а трохи пізніше другий літак завдав удару по густонаселеній території. Версія спірна. З одного боку, вона могла б мати право на існування, якби не одне «але»... Фактично літаків ніхто з місцевих жителів не бачив. Виходить, що кривава операція терористів з обстрілу мирних районів проводилася, швидше за все, з наземних засобів артилерії самих бойовиків.

Певну ясність у цій справі вносить речник інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко. За його інформацією, українські військові захопили установку «Град», з якої представники збройних формувань вели обстріл селища Станиця Луганська. «Захоплена установка «Град» і документально підтверджено, що саме з неї обстріляли Станицю, — заявляє він. — Є ідентифіковані деталі від цих снарядів. Є бойові завдання нашим льотчикам і артилеристам, які задокументовані. З них очевидно, що Станиця не була ціллю, тобто в українських військ не було метою стріляти в цей бік».

«Станично-Луганську трагедію» розслідуватиме військова прокуратура.