Вона витала на великій сцені й вчила дітей абетки. Балерина за покликанням і педагог за фахом Олена Ростиславівна Кузовчикова свою любов до мистецтва розчиняла в дітях. Її уроки були незвичайними — на них учні вже в молодших класах відчували свою значимість і відповідальність. Олена Ростиславівна, як ніхто інший, розуміла своїх вихованців і розкривала приховані таланти, бо на собі відчула відмовки і невіру.

Каміння, гулі та квіти, або Шлях на сцену

Добре пам’ятає, як мама привела її, шестирічну, до Будинку піонерів. Галина Олександрівна, котра закінчила консерваторію і прекрасно грала на фортепіано і гітарі, мріяла, щоб і донька здобула музичну освіту. Але викладачі один за іншим відмовлялися від дівчинки і винесли вирок: немає в неї ні слуху, ні почуття ритму. А хтось тоді порадив віддати Оленку на балет.

...Талановитий педагог Лідія Іванівна Гостєва, яка закінчила італійську школу Босоніжок, протягом року терпляче навчала дівчинку основ балету. Оленка намагалася, але рідко потрапляла в такт музики і танцю. Зрештою, балетмейстер не витримала і, відпускаючи вихованку на канікули, сказала: «Ти до мене більше не приходь...» Але наполеглива Оленка восени знову прийшла, а Лідія Іванівна її мовчки прийняла на заняття. Через рік історія повторилася, мовляв, не приходь більше. Та Оленка занадто любила балет, щоб так просто від нього відмовитися — на третій рік учительці знову-таки довелося зустрітися зі складною ученицею. І тут наполегливість і праця дали свої плоди — Оленка почала розумітися на мові рухів і виконувати складні па.

Її мистецтво удосконалювалося з кожним роком — вона стала солісткою ансамблю, зі шкільної сцени «перетанцювала» на міську. Виступи юної балерини мали надзвичайний успіх і закінчувалися палкими оплесками і оберемками квітів. Пластикою і граціозністю Олени Вознесенської (дівоче прізвище) захоплювався весь Горький (тепер Нижній Новгород) — місто, в якому народилася і виросла.

А коли ж обирала фах, вирішила стати судовим медичним експертом, як і мама, і успішно склала іспити в медінститут. Але мама, коли довідалася про це, документи з інституту сама забрала. Ну, ніяк не уявляла вона свою ніжну і тендітну доньку поряд з трупами і шахраями. Олені довелося вступити до педагогічного. Паралельно з навчанням в інституті вона не розставалася з улюбленим балетом і навіть поїхала як краща танцівниця міста на показові виступи в Кремлівський палац з’їздів.

Танцюючи в Будинку офіцерів, дівчина познайомилася з Павлом Кузовчиковим — хлопцем з військового училища. З часом сценічний дует закрутився у марші Мендельсона. Переїжджаючи з однієї частини до іншої, подружжя продовжувало радувати глядачів Росії та України, беручи участь у різних концертних програмах.

Шкільні роки

Сьогодні Олена Ростиславівна на заслуженому відпочинку — її педагогічний досвід становить більш як сорок років. Поряд з викладацькою діяльністю, навчала дітей народних, бальних і класичних танців. І, затамувавши подих, спостерігала за виступами своїх учнів.

— Що може дати балерина нашим дітям?.. — шептали невдоволені мами, відправляючи свої чада у перший клас.

Вони і не підозрювали, що багаж мудрості і духовності, який вона передала своїм учням, залишиться з ними на все життя.

Її уроки проходили дуже цікаво, бо це було не типове переказування підручників — учителька підводила дітей до мудрих істин, даючи простір для фантазій. Приміром, на музиці слухали твори Штрауса, Чайковського, Лисенка, а потім, на письмі, діти переводили почуття, що нахлинули, у чудові твори.

І все-таки головним стимулом до навчання була позаурочна робота, на яку Олена Ростиславівна не шкодувала ні сил, ні часу. Підганяючи дітей, мовляв, зробите це — поїдемо в музей, освоїте те — підемо в театр, вона мимоволі змушувала їх допомагати одне одному. Адже за успішно виконані завдання, вони одержували в подарунок веселі і захоплюючі подорожі.

А як цікаво під її керівництвом проходили різні свята! За їх підготовку клас зазвичай посідав перші місця в школі, районі, а бувало, і в області. Підкуповувало і надихало спілкування з класним керівником на рівних. Вона вміла все організувати так, що діти почувалися не просто учасниками концертів, а їхніми творцями. Розпалювався дух лідерства, і бажання перемогти було просто шаленим.

Готувалися завжди дуже старанно і дружно — переробляли на свій манер відомі пісні, розучували запальні танці, грали рольові сценки. Репетиції часто починалися в школі, а закінчувалися вдома в Олени Ростиславівни. Якщо ж вона була зайнята, справитися з хореографією й акробатикою завжди допомагала донька Галя, яка зі шкільної парти мріяла про циркові склепіння. Тоді ніхто і не здогадувався, що мине час і Галя буде в п’ятірці кращих естрадних артистів Італії!

Балетмейстер за фахом, опинившись на батьківщині без роботи, Галя поїхала шукати її за кордон. Більше десяти років гастролювала по Європі, творячи дива на сценах Венеції, Лондона, Парижа... Її незвичайні номери, такі, наприклад, як танець змії, оснований на сучасній пластиці, або танець павука, що виконується на містку, — нікого не залишали байдужним.

З задоволенням показує тепер Олена Ростиславівна рекламні календарі своєї доньки, пишається і молодшим сином Андрієм, який став менеджером. Що стосується колишніх випускників, то інформації про них у першої вчительки значно більше, ніж на відомому сайті однокласників. Тому що не забувають учні свою класну маму і заходять, щоб погрітися в її теплих очах, почути оксамитовий голос, зануритися в щасливе дитинство і поділитися своїми успіхами і досягненнями.

Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.