Дніпропетровськ — на сьогодні єдине із чотирьох міст України, що прийматимуть Євро-2012, яке готове хоч зараз надати футбольну арену європейського рівня для проведення чемпіонату. Виручило те, що футбольний клуб «Дніпро» почав будувати стадіон ще до того, як Україні разом з Польщею випала така приваблива місія.

Однак це не означає, що проблем у дніпропетровців менше. Готелі, ресторани, фанзони, медичне, туристичне забезпечення — усе це ще треба створити чи довести до належного рівня. Із 34 необхідних готелів десять належить реконструювати, а 24 — побудувати. Одну з новобудов планують здати в експлуатацію наступного року, ще одна — у процесі будівництва, решта — на стадії виконання і узгодження проектної документації, а основне будівництво планується в 2010—2011 роках. Але цим, схоже, керівники міста і області переймаються якнайменше: покладаються на вітчизняних інвесторів, з якими укладено угоди і які вже, за словами міського голови Івана Куліченка, перевірені на ділі.

Найбільший їхній головний біль — як Євро потрапить до Дніпропетровська: де приземлиться літак з командами і вболівальниками, якими дорогами приїдуть шанувальники футболу, що віддають перевагу автомобільному транспорту, чим перевозити велику кількість гостей містом. Поки що з жодного з цих питань світла в кінці тунелю не видно. І, як запевняють місцеві керівники, не з їхньої вини — згоди не можуть досягти у вищих ешелонах влади. Щодо аеропорту, наприклад, то питання насамперед у тому, кому дістануться повітряні ворота.

Торги за повітряні ворота

Дніпропетровський аеропорт (до речі, єдиний в Україні) входить до складу ВАТ «Авіакомпанія «Дніпроавіа», 100 відсотків акцій якого належить державі. Решта аеропортів є окремими юридичними особами і юридично не пов’язані з авіакомпаніями, які на їхній території працюють. Як відомо, Президент України своїм указом доручив вивести аеропорт із майнового комплексу «Дніпроавіа» і перетворити його на державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ». Указ видано у червні цього року, а на його виконання було відведено місяць, який давно збіг.

Міський голова Іван Куліченко не проти такого вирішення питання, але за цих умов, каже він, держава має взяти на себе всю відповідальність за реконструкцію об’єкта, і, відповідно, її фінансування. Місцева влада згодна зайнятися дорогами, освітленням, готелями, навіть терміналом (його можна спорудити за кошти інвестора).

Але більше до душі обом керівникам — і міста, і області — інший варіант розв’язання проблеми, про що не раз заявляв голова облдержадміністрації Віктор Бондар: на рівні Кабінету Міністрів 14 травня цього року укладено меморандум, яким передбачено приватизацію ВАТ «АК «Дніпроавіа», як єдиного майнового комплексу, на відкритому аукціоні.

Ці наміри також поки що залишаються лише на папері.

«Відкритий аукціон з продажу аеропорту і пошуку інвестора так і не розпочато, незважаючи на всі наші прохання і побажання. Нема навіть механізму його проведення», — повідомив Віктор Бондар на останній прес-конференції, присвяченій питанням підготовки до Євро-2012. Водночас охочі вкласти свої кошти в реконструкцію аеропорту є. Першою про це заявила Група Приват, яка готова інвестувати 1,25 мільярда гривень. Згодом з’явилися й інші інвестори, які бажають взяти участь в аукціоні.

Попередньо планувалося, що після оновлення аеропорт матиме п’ять ресторанів, два готелі, новий міжнародний термінал і нову злітно-посадкову смугу (МРД), наявну злітно-посадкову смугу інвестор має повернути у власність держави, з подальшою її орендою. Щодо такої кількості готелів і ресторанів, то сумніви виникли насамперед у керівництва «Дніпроавіа» — що з цими закладами робити після Євро? Щодо злітно-посадкової смуги, то тепер уже передбачається збудувати нову магістральну руліжну доріжку, яка на час проведення Євро виконуватиме роль злітно-посадкової смуги, а згодом реконструювати і стару смугу, на якій нині, аби підтримати її в робочому стані, доводиться чи не щоночі, між останнім і першим літаком, «зализувати рани».

Але всі ці плани можна втілити в життя тільки після того, як буде визначено приналежність «Дніпроавіа», яка перебуває у стані санації.

— А поки що справа не може зрушити з місця, — коментує ситуацію заступник начальника відділу управління транспорту, зв’язку та дорожнього будівництва облдержадміністрації Геннадій Немога. — Ця невизначеність не дає змоги освоїти навіть тих 3,58 мільйона гривень державних коштів, які вже виділені на проектну документацію дніпропетровського аеропорту.

Хто будуватиме метро?

Доля наймолодшого і поки що найкоротшого в Україні Дніпропетровського метрополітену теж нині залежить від того, кому об’єкт належатиме. Після грудня 1995 року, коли відкрили одну його гілку загальною довжиною 7,8 кілометра із шістьма станціями, жодної нової дільниці чи станції не було введено. Хоч сказати, що метро не просунулося ні на метр, теж не можна. Зокрема, на центральному проспекті з’явилися огороджені будівельні майданчики з шахтними стволами — майбутніми входами на нові станції.

На початку нинішнього року Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, перебуваючи у Дніпропетровську з робочою поїздкою, пообіцяла землякам для будівництва метрополітену 850 мільйонів гривень і зажадала, аби до кінця року запустили дві нові станції і ще три — у 2009-му. «Нам навіть не потрібно чекати нового бюджету, — запевняла Юлія Володимирівна, — оскільки у цьому бюджеті є нерозподілена субвенція».

Половину цих коштів планувалося витратити на імпортну гірничопрохідницьку техніку, здатну працювати в умовах скальних обводнених порід (буро-вибуховий метод прокладки, до якого вдалися на початку будівництва, не підійшов для складних дніпропетровських грунтів). І вже навіть відбулася презентація німецької фірми «Херренкнехт АГ» і канадської «Ловат», які готові були взяти участь у міжнародному тендері на поставку устаткування.

Але грошей не дочекалися. І, можливо, й далі «морозили» б об’єкт, якби не Євро. Ті метробудівські шахти, як старі бородавки на обличчі центрального проспекту, тепер уже не просто псують вигляд, а й не дають змоги рухатися в будь-якому іншому напрямку: гальмується будівництво необхідної інфраструктури, зокрема, доріг, відкладаються роботи з благоустрою.

З огляду на це керівники області запропонували передати ДП «Дніпропетровський метрополітен» разом з його майновим комплексом з державної до комунальної власності територіальної громади міста. Ще у липні відповідного листа голова облдержадміністрації Віктор Бондар направив міністру транспорту та зв’язку України. І Йосип Вінський начебто не проти. Однак питання й досі не вирішене. І, очевидно, головним чином через умови, які висунуло місто: Дніпропетровськ готовий взяти на себе фінансування робіт з добудови та утримання метрополітену, заявив міський голова Іван Куліченко, у тому разі, якщо весь екологічний і транспортний збори, податок на землю і мінімум 10 відсотків податку на прибуток комерційних підприємств залишатимуться у міському бюджеті.

Тим часом керівництво ДП «Дніпропетровський метрополітен» б’є тривогу: через нестачу коштів на капітальні та поточні ремонти підземка може зупинитися. З 2006 року на підтримання в належному стані ліній, які експлуатуються, метрополітен не отримував жодної копійки. До кінця року потрібно провести невідкладні капітальні ремонти, зокрема, металоконструкцій у тунелі, які підтримують кабельні мережі, тунельного водопроводу, ескалаторів, вагонів, замінити ходові колії. Уже нині, за словами начальника ДП «Дніпропетровський метрополітен» Віктора Сітоніна, на перегонах доводиться обмежувати швидкість поїздів, аби зменшити ймовірність аварій.

Щодо перспектив, то наступного року, планує Віктор Бондар, треба завершити будівництво чотирьох станцій, щоб прибрати шахти, які стоять у центрі міста і не дають змоги привести до ладу дороги, фасади, прилеглу територію. Залучити кредитні кошти на це будівництво сьогодні неможливо, оскільки згідно з бюджетним законодавством жодне міністерство, жодна обласна держадміністрація не має права залучати кредитні ресурси. Таке право є тільки у органів місцевого самоуправління, тобто у міськради.

— Якщо цей об’єкт стане комунальною власністю міста, ми зможемо самостійно профінансувати його за рахунок внутрішніх надходжень і запозичених коштів, — запевняє керівник області. — Звичайно ж, за умови, що місту залишать кошти на ці цілі. Поки що вони концентруються у Києві і назад не повертаються.

Подайте донору!

Дніпропетровщина завжди була донором України. Але, віддаючи свої кровні з доходів обласного і місцевих бюджетів для того, щоб поповнити гаманці інших, незаможних регіонів, сама «багатійка» опинилася у гіршому становищі за тих, чиї бюджети вона «вирівнює». Це можна побачити, як кажуть, неозброєним оком, проїхавши дорогами західних областей України і дніпропетровськими, багато з яких уже й дорогами важко назвати. Я особисто знаю, про що кажу, бо мала моя батьківщина — на заході України, а живу на східній.

Уже третій рік це єдиний в Україні обласний бюджет, з доходів якого вилучаються кошти до держбюджету. Щороку депутати дніпропетровської облради шлють до Києва «чолобитну» з проханням не робити цього, хоч мало вірять у те, що на їхнє прохання зглянуться. Реагують на такі звернення своєрідно: доходи обласного бюджету зростають на 25—35 відсотків, а вилучення — вдвічі.

Для того, щоб Євро не втрапило у халепу на дніпропетровських вулицях, сорок одну з них — ті, якими, найімовірніше, рухатимуться гості, вирішено реконструювати. Об’єкти, за словами заступника міського голови Ірини Зайцевої, включено до генерального плану, але фінансування не узгоджено. Саме ж місто, яке має 1 мільярд 800 мільйонів гривень річного бюджету, неспроможне, навіть на умовах співфінансування, взяти на себе сміливість за рік-два близько двох мільярдів гривень витратити на дороги. Питання могли б вирішити, каже Ірина Зайцева, наші податки, які ми просимо залишити місту.

Це знову мова про екологічний і транспортний збори, про податок на землю і бодай 10 відсотків з податку на прибуток комерційних підприємств.

Надія, як кажуть, помирає останньою. Поки що особливо сподіватися немає на що. Зі столиці заступник міського голови Олександр Афанасьєв привіз невтішні новини: Міністерство фінансів погодилося залишити прохачам ті кошти і передбачило такі зміни у бюджеті наступного року. Але висунуло зустрічну умову: витратити їх на реалізацію державної цільової програми з підготовки до Євро, а на видатки програми підготовки до чемпіонату, які має забезпечити місто, воно має відшукати додаткові кошти...

Отже, поки що дорога Євро до Дніпропетровська встелена лише добрими намірами, і часу на їх реалізацію з кожним днем дедалі менше.

— У першому кварталі наступного року треба ставити фінальну крапку у вирішенні всіх цих питань і приступати до реальних дій, — вважає голова облдержадміністрації Віктор Бондар. — Щоб не запізнитися назавжди.