Черкаси — територія мистецьких експериментів

— До нас неможливо потрапити, квитки розпродуються задовго до показу вистави. І таких вистав є немало. Ми багато часу віддали на роботу з Жолдаком, й це себе виправдало —жолдаківські вистави «Войцек» та «Ленін LOVE. Сталін LOVE» обов’язково пройдуть по престижних театральних аренах світу.

— Це будуть гастролі?

— Це будуть фестивалі. Клопіт у тім, як вивезти на фестиваль вистави такого масштабу — багато виконавців, дуже складні декорації. А в цих проектах зацікавлено чимало країн. Певен, що попри загальмовану ситуацію в Україні, Черкаський театр скоро знову буде в епіцентрі подій. В червні у нас пройде ІV Міжнародний театральний фестиваль «Сцена людства».

— Майже рік театр — без художнього керівника, після смерті Аліма Ситника, який 38 років керував колективом...

— Готуємося оголосити всеукраїнський конкурс на заміщення посади художнього керівника. Атака режисерів на наш театр велика, бо всі знають, що його трупа готова до цікавих пропозицій. Черкаський театр — територія мистецьких експериментів.

— А співпраця з київським режисером Сергієм Архипчуком відбулася за чиєю ініціативою?

— Це бажання нашої бенефіціантки Тетяни Крижанівської. Вони з Сергієм разом вчилися у Дніпропетровському театральному училищі. Готувався бенефіс майже два роки. Ми давно не мали подібного досвіду. Та віднині беремо це за традицію. На черзі бенефіс заслуженого артиста України Юрія Берлінського.

— Черкаський театр переживає підйом?

— Ще з часу нашої першої роботи з Жолдаком над виставою «Одруження», з 2001 року, триває цей підйом. Але театр мають підтримувати. Ось сьогодні в залі немає нашого міського голови, а це, на мій погляд, недобре...

Із розмови з режисером Сергієм Архипчуком:

— У тексті вистави багато політичних натяків, відомих українських прізвищ. Це вигадав перекладач чи ви?

— Віктор Шовкун робив переклад дуже швидко, тому він дозволив нам коригувати текст. Моїх втручань там небагато. Робилися вони для того, щоб текст п’єси Гольдоні не був архаїчним. А гострі слова, лозунги, які можна прочитати на бігбордах дорогою з Києва до Черкас, пожвавлюють діалоги. Це намагання зробити Гольдоні своїм, українським.

Театр Гольдоні — це театр площі, комедії дель-арте. В тому театрі актори так захоплювалися імпровізацією, що забували, навіщо вони на сцені. І наша вистава — це теж «театральний театр». Тут є відверті загравання з кулісою, плутання реквізиту. Інакше кажучи, це «стьоб», або, як у програмці сказано, — «музична забава для дорослих і не дуже».