Якби знайшовся такий літописець, котрий поставив би за мету перелічити все те, що побудовано для дітей у нашій великій країні за останні сімнадцять років — період становлення нашої молодої держави, громадяни якої бажають вважати себе європейцями, — то, напевно, всі ці об’єкти вмістилися б на двох-трьох сторінках — не більше. А можливо — й на одній.

Сторінка до літопису

Різні розважальні центри — не беремо до уваги, бо, по-перше, тут дитинство — предмет бізнесу й особистої вигоди, а по-друге, вони в жодному разі не можуть заповнити ту прогалину, що виникла в нашій виховній системі.

Тому відкриття кожної нової школи, нового стадіону або навіть дитячого ігрового майданчика на тлі сумної статистики вимирання дитячих установ можна вважати подією епохальною, покликаною змінити цю ганебну практику суспільної байдужості до дитячої тематики або хоч би привернути увагу до цієї наболілої проблеми.

І хтозна, можливо, до майбутнього літопису відродженого дитинства ввійде і 3 жовтня 2008 року. Саме в цей теплий осінній день у звичайнісінькому районному центрі Олександрівка Донецької області відбулося для місцевих хлоп’ят маленьке диво, про яке вони не могли й мріяти, а тільки, можливо, бачили на сторінках глянцевих спортивних журналів і по телевізору. За ініціативою і під патронатом народного депутата України Володимира Малишева було відкрито футбольний стадіон зі штучним покриттям. Загальна вартість цього сучасного спортивного комплексу — близько 700 тисяч гривень. Такі стадіони у всій Донецькій області (зокрема, і в Донецьку) можна полічити на пальцях однієї руки. І, звичайно, без спільних зусиль керівництва району і меценатів цей об’єкт ввести в експлуатацію було б неможливо.

Нагорода дорослим

Здавалося, що саме небо благословляє цей добрий намір, адже напередодні два тижні поспіль стояла дощова і холодна погода, а в день відкриття стадіону сонечко порадувало неосіннім теплом — плюс 22 градуси: в жовтні такого і не пригадаєш — ідеальна футбольна погода.

Право урочисто відкрити новобудову було надано почесному громадянинові Олександрівки, народному депутату України Володимиру Малишеву, який, перерізавши умовну стрічку, у супроводі голови районної держадміністрації і голови районної ради перший ступив на штучний газон футбольного поля.

У цей по-літньому теплий жовтневий день в Олександрівці панувала атмосфера свята, обличчя присутніх (передусім дітей) світилися радістю. Не було звичних церемоніальних промов, промовці стисло вітали всіх присутніх, поділяючи загальну радість, і слова їхні, швидше, були схожі на тости: з найкращими привітаннями і побажаннями на адресу винуватців свята, тобто місцевих хлопчаків, які з нетерпінням чекали тієї сакраментальної хвилини, коли футбольний м’яч вперше розпишеться як повноправний господар на цьому казковому полі.

Загальний настрій присутніх втілився у словах Володимира Малишева: «Ще тільки під’їжджаючи до Олександрівки, я відчув, як у мене піднімається настрій, на зміну втомі приходить якась життєва енергія і радість. І я щасливий, дорогі мої олександрівці, знову бачити ваші відкриті, світлі обличчя, щасливий, що маю честь подарувати нашій дітворі ось цей чудовий стадіон. Адже як це важливо, щоб наші діти не збиралися десь в підворіттях, не знаючи, чим себе зайняти, а мали б можливість проводити вільний час із радістю й користю. І дай Бог їм здоров’я!».

Після офіційної частини слово було надано його величності футболу: кращі дитячі та юнацькі футбольні команди району взяли участь у першому змаганні на цій спортивній арені — в турнірі на кубок народного депутата України Володимира Малишева.

Юні Пеле і Шевченки захоплювали глядачів своєю майстерністю, своїм бійцівським характером і, звичайно, — волею до перемоги.

І хоча цього дня були переможці, проте не було переможених, адже головні баталії — ще попереду, ще буде час відточувати свою майстерність і досягати спортивних успіхів.

Усі учасники турніру, всі команди було нагороджено пам’ятними вимпелами, медалями і, звісно, футбольними м’ячами. Адже яка нагорода може бути краща для юного футболіста, ніж справжній професійний футбольний м’яч — гордість будь-якої вуличної команди?!

Переможці турніру — команда Олександрівської середньої школи, — окрім медалей і кубка, отримали в нагороду з рук народного депутата В. Малишева музичний центр з караоке, адже, як відомо, «той, хто з піснею по життю крокує, той ніколи і ніде не пропаде».

І як хотілося б, щоб ці хлоп’ята, відчувши на собі реальну турботу й увагу дорослих, справді на знак подяки крокували по життю з піснею — доброю і такою, що творить.

Принаймні такі моменти в житті не забуваються. Треба було тільки бачити ці щасливі обличчя дітей, ці радісні очі — це краща нагорода для дорослих.

Об’єкт не для вигоди

У цей світлий святковий день не забули також подякувати і нагородити пам’ятними медалями тих людей, завдяки праці яких і стало можливим утілити цю дитячу мрію в реальність. Особливо відзначив народний депутат України В. Малишев той великий внесок, який зробив у будівництво диво-стадіону Д. Григораш, директор ТОВ «Світанок»: і матеріальною допомогою, і особистою участю. Більше б нам таких підприємців, які не байдужі до дітей, не байдужі до нашого майбутнього.

Якщо ми не змінимо свого ставлення до дитячого питання, якщо не перестанемо вимірювати своє буття лише тимчасовою вигодою, то завтра саме буття нашої держави може опинитися під питанням.

Треба пам’ятати, що «втрачене дитинство» обов’язково помститься. І щоб на старості не було страшно ходити вулицями серед білого дня, подаруєте дітям майбутнє — подаруєте майбутнє собі!

Донецька область.