Земельну ділянку площею 16.4 гектара за межами Стрижавської сільради Вінницького району продали з молотка за 5,4 мільйона гривень за стартової ціни 5 млн. 180 тисяч гривень. 90 відсотків від цієї суми залишилися у бюджеті сільради. Гроші немалі. Однак громада могла отримати ще більше: на думку ріелторів, реальна вартість проданої землі не менше 15 мільйонів гривень. Чому ж торги не вдалися?

Для порівняння. У 2007 році у Вінниці на півострові Бригантина на річці Південний Буг земельну ділянку площею майже в один гектар продали за таку само ціну, що й нинішні 16,4 гектара, — п’ять мільйонів гривень.

Це був перший земельний аукціон в регіоні, який проводила райдержадміністрація. Згідно з чинним законодавством продавати землю за межами населеного пункту може тільки райдержадміністрація. Хоча згадана земельна ділянка належала Стрижавській сільраді, а фактично вона знаходиться на околиці Вінниці, що значно підвищує її інвестиційну привабливість. Придбала землю одна з комерційних структур концерну «Укрпромінвест», де генеральним директором — депутат Вінницької облради Олексій Порошенко, батько відомого політика Петра Порошенка. Кажуть, на цій ділянці будуватимуть ще одну кондфабрику (компанія «Roshen» уже має в місті над Бугом дві кондитерки).

Хоча ділянку продавала Вінницька райдержадміністрація, згода депутатів райради все одно була потрібна. Питання обговорювали на позачерговій сесії. Категорично проти виступила фракція НРУ. Її керівник, депутат Валерій Щербань пропонував зняти питання з розгляду і перенести його на пізніший термін з двох причин. По-перше, в залі були присутні менше 2/3 депутатів. По-друге, не вдалося дізнатися думку сільського голови Стрижавки. Нарешті, «рухівці» вимагали чіткого пояснення того, як і хто визначав стартову ціну. Їх не влаштовувала коротка відповідь, що ціну встановили згідно з нормативами Кабміну.

— Якщо ціна буде нижча, — наголосив голова райдержадміністрації Юрій Щетинін, — ми, як власники товару, знімемо ділянку з продажу. Але практика проведення аукціонів у Вінниці засвідчує, що під час торгів вартість ділянки зазвичай зростає.

Із 40 присутніх на сесії депутатів тільки троє проголосували проти цього рішення. Після чого Валерій Щербань «привітав» керівництво ради й держадміністрації, а також всі фракції з єдністю інтересів у вирішенні земельних питань. При цьому недвозначно натякнув, що депутати так дружно голосують, бо вже отримали свої земельні «шматки». На що одна з депутаток відповіла: «Як «чорнобилець», я давно чекаю на отримання квартири, при цьому не маю жодної сотки землі ні для будівництва, ні для господарських потреб. А голосувала за продаж тому, що на нинішньому пустирі збудують підприємство, там люди отримають роботу».

Сергій Сітарський, голова Вінницької райради:

— Якщо досі землю просто роздавали і сільради від того не отримували жодної копійки, то чому не піти на такий крок, щоб громада отримала фінансову підтримку за свою власність. Це ж які кошти дістануться у даному випадку Стрижавській сільраді! Можливо, при цьому ми справді в чомусь ще помиляємося, бо першими в області продаємо землю за межами населеного пункту. Але не помиляється той, хто нічого не робить.

Водночас я не можу сказати, що це був нормальний аукціон. За цю ділянку можна було б отримати більше. Я не побачив особливого змагання між претендентами. Їх було троє. Хто вони і звідки, ми теж не знаємо. Складалося враження, що просто треба було дотримати процедуру, аби не порушити закон. Як кажуть, є привід задуматися над тим, як проводити наступні аукціони. І не тільки нам. Це стосується й депутатів в інших районах — і нашої, й інших областей держави.

Сергій Лабунський, директор агентства нерухомості «Трістан»:

— Визначення реальної стартової ціни — одне з головних завдань аукціону. Наскільки мені відомо, ріелтори оцінюють ринкову вартість землі в цьому районі міста у 2—2,5 тисячі доларів за одну сотку. Ось і рахуйте, якою насправді мала бути стартова ціна об’єкта. З другого боку, варто взяти до уваги площу, вона немала. Тому навряд чи в нас знайшлися б інвестори, які дозволили б викласти таку велику суму, та ще й у даний час. За умов іпотечної кризи, коли банки дуже неохоче видають кредити.

Василь Яковенко, сільський голова Стрижавки:

— Наш річний бюджет становить менше трьох мільйонів гривень, а тут одразу така сума. Плануємо витратити її на спорудження медичного центру, закінчити будівництво школи, цей довгобуд давно вже муляє громаді очі, потребують ремонту дороги. Але депутатам, а також громаді незрозуміло, як можна продавати власність, не поцікавившись думкою її господаря. Але такий закон — землею за межами населеного пункту розпоряджається райдержадміністрація. Хоча пояснювати це людям дуже непросто. Відсутня логіка.

Інша думка

Олексій Гончар, помічник голови облдержадміністрації:

— Це перший випадок в області, коли аукціон проводить райдержадміністрація, а землю продають за межами населеного пункту. На прикладі Вінницького району будемо рекомендувати іншим райдержадміністраціям, як організовувати і проводити земельні аукціони. Розпорядження голови облдержадміністрації про продаж вільних від забудови земельних ділянок прийнято ще у 2005 році. Вже визначено 180 таких земельних ділянок. Однак дуже непросто організувати такий аукціон. Наприклад, у бюджеті Вінницького району не були передбачені на це кошти. Ми звернулися з проханням до організацій, які надають відповідну документацію, щоб вони виготовили її, як то кажуть, у борг. Гроші їм потім повернуть. Нам пішли назустріч. Адже питання земельних аукціонів перебуває на постійному контролі Прем’єр-міністра. Щоб справа мала продовження, прем’єр доручила державним адміністраціям провести декілька показових аукціонів. Ми вирішили зробити це на прикладі Вінницького району. На мою думку, це — один із способів ефективного використання земельних ресурсів. Продана земля буде використана для промислових потреб — під будівництво виробничих об’єктів.

Вінницька область.