Подорож канатною дорогою до вершини гори Ай-Петрі в Криму викликає захват і позитивні емоції. Незважаючи на дорожнечу квитків — вісімдесят гривень в обидва боки, потік туристів не зменшується. А от коли піднімешся на вершину плато, захват відходить на другий план, поступаючись місцем розчаруванню й жалю до чудової кримської природи.

Плато Ай-Петрі перетворено на невдалу подобу східного базару. Численні зазивали хапають за руки, щоб завести до свого «кафе» чи «ресторану». «Пахощі» шурпи та підгорілого плову переслідують всю екскурсію. Крок праворуч чи ліворуч — тільки за гроші, пильні лісники, як вони називали себе, суворо стежили, щоб, не дай Боже, хто-небудь не проскочив «зайцем».

Усе це — дрібниці, наша дійсність скаже обиватель. А я думаю, в усіх, хто перетворив Ай-Петрі на примітивний базар, думка одна: «Після мене — хоч потоп».