Колись земляними валами галичани захищали себе від ворогів, тепер — від великої води
Цей свіжонасипаний піщано-глинистий вал (на знімку) і є снятинська дамба. Гребінь її такий широкий, що по ньому запросто могла б проїхати кінна підвода. Та й довжина пристойна — десь два кілометри. Якби не знаття, де перебуваєш, можна було б подумати, що то якась об’їзна сільська дорога. Утім, ця перемішана з камінням глина — лише, так би мовити, нутрощі дамби. Їх мають ще обвалувати — придавити важкими бетонними плитами. Після цього, кажуть, дамба буде готова протистояти великій воді.
Піднявшись на цей піщаний вал, висота якого сягає подекуди трьох метрів, почуваєшся так, ніби стоїш на оборонному рубежі. З одного боку в низині зеленіє трава, ростуть кволі верби і кущі, які так і не оклигали від літньої повені. За ними десь ховається річка Прут. Якщо знову трапиться повінь, цю прибережну смугу віддадуть їй на поталу. З другого боку — людські оселі і присадибні ділянки. Їх ця дамба мала б захистити від великої води. Однак улітку ця гідротехнічна споруда людей підвела. Під тиском стихії вона дала чотири кількаметрові пробоїни. А місцями Прут, рівень води в якому піднявся тут на вісім метрів, перемахнув через дамбу, як парубок через паркан. Проектанти не очікували від нього такої прудкості. Тепер дамби будують вищі.
— Ми підняли висоту снятинської дамби на 1—1,2 метра, — повідомив журналістам міністр з питань надзвичайних ситуацій Володимир Шандра, перебуваючи нещодавно у Снятині. — За розрахунками вчених, вона повинна захистити, навіть якщо повториться такий паводок, як улітку.
Снятинці ставляться до таких запевнянь з певною осторогою. Адже і раніше дамби будували за розрахунками вчених. Та вони не стали для людей надійним захистом. Снятинський район — один із тих, що виявився чи не найпідтопленішим у регіоні, незважаючи на те, що нашпигований дамбами. Чи можна довіритися їм тепер?
Дамби — дороге задоволення. Щоб не викидати гроші на вітер, чи то пак за водою, споруджувати їх треба на совість. Нині всі посадовці наголошують саме на цьому. Бо літня повінь показала, що далеко не всі наші дамби успішно складають екзамен під час повеней. Сотні їх вода зруйнувала чи пошкодила. Уже очевидно, що вони занизькі. Перестрибнути їх для наших річок не становило проблеми. Також очевидно, що наші дамби є досить зношені. Вода швидко намацує в них вразливі місця, затікає в ті шпарини, розширює ходи і, врешті, з силою виривається назовні. Як покажуть себе відновлені дамби, наразі говорити рано. За словами Володимира Шандри, жовтнева повінь засвідчила, що
«там, де відновлено дамби, нікого не підтопило». Однак жовтнева повінь за своїм розмахом — не рівня липневій. До того ж і під час жовтневої повені багато сіл в області було підтоплено. Значить, край ще не готовий протистояти стихії. А тим часом міністр нагадав, що в Західному регіоні закінчується термін дії надзвичайного екологічного стану. Він зізнався, що стурбований перебігом відновлювальних робіт, зокрема, відбудовою дамб, мостів, доріг у регіоні. «Треба активніше працювати», — підганяє він чиновників. Тим паче що кошти виділено значні і справа тепер за їх раціональним освоєнням. «Я наполягаю, щоб у цьому році було відновлено максимальну кількість дамб», — наголосив В. Шандра.Міністр знає, чому слід поспішати. Адже вчені не прогнозують у майбутньому нічого втішного. Навпаки, закликають готуватися до нових природних катаклізмів. Чи зможемо їм запобігти, чи плентатимемося за подіями і витрачатимемо гроші на компенсацію збитків? Мабуть, відповіді на ці запитання довго чекати не доведеться. Можливо, здаватимемо екзамен уже під час весняних паводків. Міністр повідомив, що в Україні найближчим часом буде створено сім спеціальних регіональних загонів швидкого реагування на надзвичайні ситуації. Один із них базуватиметься на Прикарпатті. Юридично він уже створений, тепер треба наповнити його кваліфікованими кадрами і технікою, зазначив міністр. Сформовано основне ядро цього загону, вирішено питання приміщення і відведення землі. До весни він має бути готовий до виконання своїх обов’язків. Це потужне об’єднання налічуватиме до 300 осіб. Міністр також повідомив, що наукові інститути та Дежбудгосп розробили проект Державної цільової комплексної програми протипаводкового захисту Прикарпатського регіону в басейні річок Прут, Сірет та Дністер, який наразі пропонується на розгляд урядові.
«Я вважаю, що цю програму обов’язково треба втілювати в життя, — сказав Володимир Шандра. — Вона мала б гарантувати для п’яти-шести областей, що хай би які дощі випадуть, підтоплення вже не буде».Прикарпатці, звичайно, хотіли б, щоб так і було. Однак не дуже вірять у всілякі програми. Найдоступнішим порятунком для них від цієї стихії виявилася власна
«дамба» — стріха хати, де рятувалися від повені. На це «рятівне коло» і нині, кажуть, покладають надії. Адже, як казав незабутній Остап Бендер, спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих. А якщо ще й держава допоможе, то буде їй велика дяка.Снятин.
Фото автора.
