Галина Сергіївна через хворі ноги ходити часто до церкви не може. Але завжди була та й залишається зразковою вірянкою. Коли потрібно в чомусь допомогти отцю Олександру — завжди готова. Тож і того дня, коли до її квартири зайшов незнайомий чоловік і сказав, що він від настоятеля церкви, вона щиро прийняла гостя. Той довго затримуватись не став. Дістав із великої валізи кілька пакунків.

— Це свічки. Привіз їх на замовлення батюшки, але того немає на місці. Зв’язався по телефону, тож він і попросив, щоб ви товар забрали і зі мною розрахувались. А він, як тільки повернеться, одразу віддасть вам гроші.

Таке прохання збентежило Галину Сергіївну, адже ніколи вона не вела жодних фінансових справ церковної громади. З другого боку, не довіряти отцю Олександру у неї не було жодних причин. Та й чоловікові не везти ж ці свічки назад. Вже за кілька хвилин вони разом перераховували кілька тисяч гривень із заощаджень пенсіонерки. Розрахунок провели точно, до гривні. А за кілька днів, коли із церкви так ніхто й не прийшов за пакунками, жінка почала телефонувати до настоятеля. Яким же було його здивування, коли він дізнався про передачу. Ніяких свічок нікому він не замовляв, а тим більше не просив розраховуватися. Жінка одразу зрозуміла, що її ошукали.

Фокус із передачею

Правоохоронці розповідають, що подібні випадки із «заставою» у вигляді товару чи передачі спрацьовують дуже часто. Хоча і вимагають від шахраїв певної підготовки. Треба не просто обрати жертву, але й зібрати інформацію про її родичів, знайомих, придумати легенду, яка б виглядала правдоподібно. А головне —простежити, щоб ці люди у даний момент були відсутніми і не могли втрутитись у хід операції. Коли всі ці умови були сплетені в один ланцюжок, «доньчина колега» завітала до дев’яностолітньої хмельничанки. Одразу назвала і місце роботи, і ім’я доньки. А на додачу передала пакет для неї. Мовляв, замовлення виконане, як і просили, але ж треба за нього віддати гроші. Останнє трохи насторожило бабусю. Та коли гостя сказала, що гроші треба взяти із пакета, та начебто і заспокоїлась. Якщо донька розповіла жінці навіть те, де зберігаються заощадження, то сумнівів бути не може.

За кілька хвилин пакунок із більш як десятьма тисячами гривень опинився в руках у гості. Ще після кількох фраз про погоду та здоров’я вона зібралась йти, але вже на ходу згадала: «Ще долари давайте, які є. Бо зараз курс обміну так змінюється, а я вже поміняю для вас за найвигіднішим»...

У цьому випадку здобич аферистки виявилася чималою. Але незалежно від того, скільки забирають у пенсіонерів, як правило, це всі заощадження. Злодії не обмежуються частиною. І не думають над тим, як далі житиме ця людина.

Класика жанру

Будь-який злочин не має моралі. Та коли мова заходить про стареньких, котрі стають жертвами злочинців, це викликає особливе обурення. Для більшості із них навіть видурена сотня може коштувати значно більше від її номінальної вартості. Бо за цими грошима — не просто зекономлена часточка і без того крихітної пенсії, а й душевний спокій від того, що вони все-таки зуміли зберегти щось на чорний день. Коли відбирають ці гроші — крадуть кілька тижнів, місяців, років старечого життя.

Класикою жанру ошукування пенсіонерів ось уже кілька років поспіль правоохоронці називають шахраїв, що маскуються під соціальних працівників, представників благодійних фондів та банківських установ.

Літню хмельничанку такий «соціальний працівник» наздогнав просто на вулиці. Охайно вдягнений молодий чоловік запропонував піднести важку сумку. Дорогою, розпитавши про пенсійні статки, одразу запропонував жінці прийти до нього на прийом у міське управління соціального захисту, щоб оформити документи на матеріальну допомогу. Поки шукав візитку, пролунав телефонний дзвінок.

В лікарню забрали маленького сина, на ліки терміново потрібні гроші, а в нього, як на лихо, у кишені лише стодоларова купюра. В аптеці не візьмуть. Де тепер її обмінювати?!. А гроші ж потрібні вже зараз.

Подальший розвиток сюжету передбачити неважко: жінка дістала із гаманця півтори сотні гривень і передала нещасному батькові. Як же не допомогти людині в біді? Тим більше, що і він пообіцяв їй допомогу...

Шахрайство розкрилося, коли жінка прийшла на прийом до «завідувача відділу». В управлінні одразу ж з’ясувалось, що такий ніколи там не працював. Зате пенсіонерів, котрі потрапили на гачок цього, а може, і інших «благодійників», виявилося чимало. Як правило, шахраї приходять прямо додому до своїх «підопічних». Хтось — із довідками та документами для матеріальної допомоги, хтось — із продуктовими пайками, хтось — із відомістю на обмін грошей...

Гроші у своїх жертв теж забирають по-різному. Інколи пенсіонери просто «платять» за послугу. Часом їхні гроші підміняють на фальшиві або просто паперові «ляльки». Буває, злочинці брутально викрадають заощадження із схованок, поки хтось із компанії відволікає увагу господаря.

Зважаючи на те, що випадки шахрайств повторюються дедалі частіше, управління соціального захисту змушене було звернутись із спеціальною заявою у місцевих ЗМІ: жодні виплати допомоги, видавання подарунків, обміни грошей не проводяться вдома. Кошти можуть бути перераховані тільки разом із пенсією. Всі документи оформляються тільки в управлінні.

«Хитра» епідемія

Однією з останніх «розробок» шахрайського бізнесу стали маніпуляції з худобою. Через це вже не одна господиня позбулася своїх годувальниць. А відбувається все так. На подвір’ї з’являється кілька чоловік, котрі представляються ветеринарами і співробітниками санітарно-епідеміологічної служби. Вони обстежують худобу, беруть аналізи, і раптом виявляється, що тварина небезпечно хвора, її потрібно якомога швидше забити.

Приголомшені такою звісткою, господарі хапаються за голову. А відвідувачі тим часом пропонують, за дуже невеличку плату купити хвору тварину, мовляв, мають свої канали, куди її прилаштувати далі. Ошелешені несподіваною звісткою, господарі погоджуються на запропоновані пару сотень.

Більшість із тих, хто попався на цю вудку шахраїв, не зверталися до міліції, щиро вірячи у все, що сталось. Лише одна жінка випадково зрозуміла, що її одурили. Коли вона приїхала в гості до знайомих у сусідній район, раптом побачила свою корівку, живу і здорову. Хазяї нахвалитися не могли: гарно доїться, молоко дає добре, ні про які хвороби і мови немає.

Шахрайство державного масштабу

Психологи, аналізуючи проблему шахрайства, чітко визначають дві обов’язкові складові. З одного боку, це безперечний талант шахраїв. Ще кілька років тому правоохоронці підтверджували, що рівних циганкам-гадалкам на вулиці у цій справі немає. Бізнес зі зняттям порчі, пророкуванням долі, лікуванням смертельних хвороб процвітає і тепер. Але нащадки Остапа Бендера пристосувалися до сьогодення, швидко реагуючи на попит. Що найбільше потрібно їхнім клієнтам? Трошки уваги, турботи і хоча б невелика матеріальна допомога. Можна навіть не давати, а лише пообіцяти все це — і гаманці та душі будуть відкриті. Не свята довірливість, а злиденні пенсії зробили багатьох літніх людей надзвичайно уразливими. Вони ніяк не можуть повірити в те, що найбільшим шахрайством у їхньому житті стали крихітні пенсії, котрі поставили людей просто на межу виживання. Отож і вірять, що справедливість все-таки прийде у їхній дім. Нехай в образі «соціального працівника», «благодійника» чи «банкіра».

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.