У перший день роботи приватної бібліотеки її власник заробив аж три гривні

— Двоє п’яних шукали подарунок для жінки на день народження, то я їм нав’язав книжку за троячку, — каже Сергій Пелех, який вісім років тому відкрив першу у Вінниці і поки що єдину приватну бібліотеку. Нині до бібліотеки, яка розташована на вулиці Пирогова поруч з ринком «Урожай», щодня заходять не менше ста читачів. До їх послуг на стелажах 8 тисяч книжок. Ще 15 тисяч — на руках.

Якщо нема любові в житті, то хоч у книжках хочеться до неї доторкнутися

— Я їду сюди аж з вулиці Київської, — каже пенсіонер Олександр Іщенко, — хоча міг би брати книжки у бібліотеці набагато ближче. Але тут почуваєшся по-іншому. Все, як бачите, під руками. Книжки на стелажах, як у магазині, підходь — вибирай. Не треба ніяких формулярів заповнювати. Та ще й господар з тобою завжди поговорить. Якусь новинку почуєш. Він кожному з нас радить нові книжки. Мені детективи подобаються.

Ще одна пенсіонерка Валентина Михайлівна прийшла до бібліотеки з донькою Наталею. «Відколи себе пам’ятаю, — каже пані Валентина, — завжди засинала з книжкою. Раніше читала по дорозі на роботу і з роботи. Тепер уже на пенсії, але часу все одно не вистачає. На минулі вихідні брала з собою книжку на дачу, та на читання забракло часу.

Валентину Михайлівну найбільше захоплює, як вона каже, жіночий іронічний детектив. Дочку більше цікавлять книжки про кохання. Жіночими любовними романами захоплюється ще одна відвідувачка приватної бібліотеки на ім’я Тетяна. Жінка прийшла обміняти книгу разом з маленьким сином. «Я зараз у декретній відпустці, — каже вона. — Раніше читала ночами. Працюю медсестрою. За тиждень 5-6 книжок прочитувала. Тепер багато часу забирає прання, за дитиною треба дивитися. Але читати не перестаю. Нас бабуся потроху спонсорує, то ми ті гроші тратимо на книжки».

Цього разу пані Тетяна щиро зізналася, що не має навіть гривні, щоб заплатити за обмін, а читати хочеться... Сергій Антонович пішов назустріч постійній читачці — обміняв книжку безплатно. Що Тетяна читає? «А що може читати молода жінка? — усміхається вона. — Про любов найбільше. Як нема її в житті, то хоч у книжках хочеться побачити».

Ідею відкрити бібліотеку Сергію Пелеху підказав, за його словами, один хитрий єврей. Він продає дитячу літературу. «Я тоді скептично поставився до такої пропозиції, — каже пан Сергій. — Думав, який може бути на книжках бізнес? У перший день роботи бібліотеки ледве не посивів».

Три роки власник бібліотеки «прибивав» до неї читачів. Тільки після того з’явилися постійні відвідувачі. Вони, як правило, приводили з собою друзів, знайомих. Тим часом пан Пелех продовжує заохочувати нових читачів.

Жодного документа на видану книжку пан Пелех не бере. Бібліотека працює на довірі. Цим бібліотекар не переймається. Каже, ті, хто любить книгу, все одно прийдуть сюди вдруге і втретє, аж поки не стануть постійними читачами. Обмінні пункти книжок у Вінниці є ще на Муніципальному, Центральному і Західному ринках. Але там вартість обміну дорожча, ніж у приватній бібліотеці. Та й закриваються вони на три години раніше.

— Оренда приміщення дорога, оце проблема, — каже співрозмовник. — 30 доларів за квадратний метр сплачую щомісяця. А гроші треба вкладати в поновлення книжкового фонду. Книги нині коштують дуже дорого. Але без новинок читачів не втримати.

Можна б розширити фонд, та площа не дозволяє. «Дуже багато книг я вивіз у село, до знайомих. Планую там відкрити філію», — ділиться задумами співрозмовник.

На знімку: приватною бібліотекою користуються читачі різного віку — від учнів до пенсіонерів.

Фото автора.