Лідер президентських перегонів у США Барак Обама після повідомлення про його перемогу розпочав свою промову словами:
«Хтось ще не вірить, що в Америці все можливо?». А президент Буш назвав ці вибори тріумфом американської історії.Зміни в США сталися, і їх вітали всюди так, неначе обирали не американського президента, а цілого світу. Тому на Обаму покладають великі надії, зокрема, в ЄС, який прагне убезпечити себе від впливу США в Європі.
Нині європейці сподіваються на рівноправне партнерство із США. Адже очільники ЄС вважають перемогу Обами переломним моментом для цілого світу, повідомляє інформаційна агенція ДПА. Утім, чимало експертів уже передбачають можливі труднощі у співробітництві з новим президентом США, вважаючи, що і для ЄС, і для партнерів по НАТО воно не буде простим. Зокрема, у військових питаннях. Приміром, Обама розраховує на більшу військову присутність європейців у Афганістані, хоч далеко не всі вони прагнуть цього, а деякі й категорично проти.
Не менш, а може, й більш складною є проблема відносин ЄС і Росії, що має прямий стосунок до відносин з Україною. Західні оглядачі вважають: якщо Обама, як і його попередник Джордж Буш, наполягатиме на швидкому прийнятті України та Грузії в НАТО, то це ускладнить відносини не лише США з ЄС, а й може стати причиною розколу між європейськими членами альянсу. Європейці сподіваються на перегляд трансатлантичних відносин — з огляду на багатополярність світу. Але навряд чи можуть на це розраховувати, бо США завжди наполягають на провідній ролі власної нації і захищають
«демократичні цінності сильної Америки». А також своє бачення світу, з яким Європа часто не згодна. Але Обама — американський президент, тож навряд чи надія на рівноправне партнерство здійсниться цілком...Крім того, коментуючи ситуацію щодо Південної Осетії та Абхазії, Обама безкомпромісно заявив, що має намір застосовувати
«жорстку, пряму дипломатію» для стримування Росії. Саме так робив ще один президент — Білл Клінтон — для наведення порядку на Балканах. Але Стара Європа далеко не так однозначно, як Обама, ставиться до конфлікту на Кавказі: засудивши Москву, вона не має наміру згортати з нею співробітництво. І не в останню чергу — через енергетичну залежність від Росії.Тож у цьому серйозному аспекті інтереси США та Європи не збігаються. І навряд чи вона підтримуватиме Україну, яка зіпсувала відносини з Росією, незважаючи на те, що залежить від північної сусідки значно більше, ніж Європа. Крім того, однозначна підтримка Україною Грузії у конфлікті на Кавказі не додала спокою європейським очільникам. А якщо врахувати нашу внутрішньополітичну нестабільність, то розраховувати на підтримку заходу не доводиться. Зрозуміло, що Європу більше влаштовує всебічне співробітництво України з Росією, а не конфронтація, як нині. Тому оглядачі та аналітики сходяться на думці, що політика і США, і Європи щодо України вестиметься крізь призму відносин з Росією. Хоч би як щодо цього не надували щоки наші керманичі...
Чи намагатиметься розв’язати цей гордіїв вузол Барак Обама і як саме він може це зробити? На чиєму боці буде нова американська адміністрація? Адже в ситуації, що склалася, за спиною України — симпатії країн Східної Європи та інтереси, передовсім економічні, Західної Європи. Що переважить?
