Бі-бі-сі виявило свідчення того, що Грузія, можливо, вчиняла військові злочини під час своїх атак у серпні на Південну Осетію, що відокремилася.

Свідки зазначають, як грузинські танки стріляли прямо в житлові будинки і як стріляли в мирних жителів, якщо вони намагалися уникнути обстрілу.

Дослідження міжнародної організації з розслідування Human Rіghts Watch (спостереження за правами людини) також вказує на безладне (без вибору окремих цілей) застосування сили грузинськими військовими і, можливо, навмисний обстріл мирного населення.

Безладне застосування сили є порушенням Женевської конвенції, а серйозні порушення розглядаються як військові злочини. Ці обвинувачення призводять до зростаючої стурбованості серед тих, хто підтримує Грузію на Заході.

Британський міністр закордонних справ Девід Мілібенд заявив Бі-бі-сі, що атаки на Південну Осетію були «необачними». Він сказав, що порушив питання про можливі військові злочини, вчинені Грузією, перед тбіліським урядом. Ці свідчення були зібрані Бі-бі-сі під час першого з початку конфлікту необмеженого візиту до Південної Осетії іноземним агентством.

Спроби Грузії відвоювати цю територію призвели до російського вторгнення і найсерйознішої кризи у взаєминах між Кремлем і Заходом з часів холодної війни.

Постраждали також і самі грузини. Ми підтверджуємо систематичні руйнування колишніх грузинських сіл у Південній Осетії. Деякі будинки були не тільки спалені осетинами, а й зруйновані бульдозерами влади, підтримуваних Росією. Війна почалася, коли Грузія розпочала артилерійські атаки на цілі в південноосетинській столиці, Цхінвалі, близько 23.30 7 серпня 2008 року. У той час Грузія сказала, що вона відповідала на посилені атаки на їхні власні сили військовими з Південної Осетії, однак згодом було сказано, що їхні дії спровоковані більш раннім російським вторгненням.

Розповідь очевидця

Георгій Тадтаєв, студент, 21 рік, був одним з мирних жителів, убитих під час обстрілу. Його мати, Тайя Ситник, 45 років, викладач коледжу, розповіла Бі-бі-сі, що він стік кров’ю у неї на руках вранці 9 серпня після того, як осколок грузинського снаряда потрапив йому в горло, у той час як вони ховалися від артилерійського обстрілу в підвалі свого будинку.

Пані Ситник сказала, що потім вона бачила як танк, який стояв за декілька метрів від будинку, стріляв по кожному поверху. Значне руйнування п’ятиповерхового будинку підтверджує її версію подій. Вона сказала, що вона та її син дивилися телевізор, коли почалася грузинська атака. «Вони почали стріляти не із гвинтівок, а з важких гармат. Снаряди вибухали. Ми одразу вистрибнули, вимкнули світло й спустилися в підвал. І ми сиділи там на ящиках. Ми думали, що це закінчиться, але обстріл посилювався і посилювався», — додала вона.

«Вони продовжували обстріл весь наступний день без зупинки. В один момент була пауза й ми побачили грузинських військових, які йшли в натовській уніформі по вулиці», — сказала пані Ситник. «Потім вони знову почали стріляти, навіть сильніше. Увесь час вибухали ракети Град. Як ви тепер можете довіряти цим людям? Яка взагалі дружба може бути? Нехай вони будуть прокляті, прокляті за смерть наших дітей».

Сусіди сказали, що інший житель цього будинку, Хазбі Гаглоєв, також помер від ран, отриманих під час атак.

Підвали під обстрілом

Російська прокуратура розслідує понад 300 можливих випадків убивства мирних громадян грузинськими військовими. Деякі з них осетинськими ополченцями, але Human Rіghts Watch вважає, що цифра в 300—400 мирних жителів є «корисною відправною точкою». Це близько 1 відсотка населення Цхінвалі — еквівалент 70 000 смертей у Лондоні.

Аллісон Гілл, директор московського офісу Human Rіghts Watch: «Ми дуже стурбовані використанням безконтрольних сил грузинськими військовими в Цхінвалі. Цхінвалі — це густонаселене місто й тому такі воєнні дії мають виконуватися дуже обережно, щоб не бути загрозою для мирних жителів. Ми знаємо, що на ранніх стадіях були танкові атаки, і що ракети Град були використані грузинськими військами».

«Ракети Град не можуть використовуватися в густонаселених областях, тому що їх не можна точно навести, і тому вони, по суті, безладні. Наші дослідники були в Цхінвалі з 12 серпня. І ми одержали докази й свідчення атак ракетами Град і танкових атак на житлові будинки, включаючи танкові атаки на підвали. А підвали це типові місця, де мирне населення ховається для свого захисту. Отож ці місця є доказом неправильного використання сил Грузії проти цивільних цілей», — сказала Аллісон Гілл.

Human Rіghts Watch говоритиме тільки про «можливе» навмисне націлювання грузинських сил на окремих мирних жителів, все рівно більш серйозне обвинувачення, хоча деякі осетини, з якими розмовляв Бі-бі-сі у Цхінвалі, заявляють, що були свідками таких випадків.

Руїни

Марина Кочієва, лікар головного шпиталю в Цхінвалі, сказала, що в неї стріляли грузинські танки в той час, як вона й три її родичі намагалися виїхати на машині з міста в ніч на 9 серпня. Вона каже, що танк поцілив у її машину й два інші транспортні засоби, змушуючи їх з’їхати на узбіччя. Обстріл тривав і після того, як вона та її супутники лягли на землю. Вона показала Бі-бі-сі спалену машину на окружній дорозі, оточену вирвами від танкових снарядів перед передніми дверцятами для пасажира. Пані Кочієва сказала, що медсестра з її шпиталю була вбита під час втечі зі Цхінвалі за схожих обставин. Вона налічила 18 спалених машин на окружній дорозі 13 серпня, наприкінці війни, припустивши, що, можливо, було більше втрат. На запитання, чи не могли грузинські солдати вважати, що в її машині були осетинські бійці, пані Кочієва відповіла: «Бійці б не тікали з міста, вони б їхали в місто. Ми тікали, як і інші біженці. Грузини знали, що це була «Дорога життя» для осетин. Вони сиділи там і чекали, щоб убити нас». Грузинський міністр закордонних справ Ека Ткешелашвілі сказала Бі-бі-сі: «Я можу точно сказати, що грузинські військові навмисно ніколи прямо не атакували жоден цивільний об’єкт. Зовнішні пошкодження, які можна спостерігати в деяких будинках у Цхінвалі, можуть привести до такого висновку. Але для того, щоб сказати, що їх завдано прямим влученням, треба провести глибоку військову оцінку. Я гадаю, що найкращою відповіддю було б повноцінне незалежне, неупереджене міжнародне розслідування питання».

Її британський колега Девід Мілібенд, котрий відвідав Грузію одразу після війни, щоб продемонструвати солідарність з її урядом, сказав, що він розглядає обвинувачення у військових злочинах «надзвичайно серйозно», і що він порушував їх «на найвищому рівні» у Тбілісі. Явно посилюючи свої висловлювання стосовно Грузії, він назвав їх дії «необачними». Але він додав: «Російська відповідь була необачною і неправильною. Важливо, що російський виклад фактів не може початися з грузинських дій; він має початися з атак на Грузію з боку Південної Осетії, і що є відплата, яка вийшла з-під контролю».

Помста

Бі-бі-сі бачило свідчення циклів помсти з початку війни, руйнування більшості будинків у колишніх грузинських селах на північних околицях Цхінвалі. Будинки, чиї жителі втекли під час війни в інші частини Грузії, були спалені осетинами одразу після бою. Очікується, що їх тепер замінить сучасний житловий комплекс з кінотеатром і спортивними майданчиками, який буде профінансовано Москвою.

Заур Гаглоєв, 20-річний колишній студент-юрист, тепер безробітний, зізнається, що він був одним з тих, хто відповідальний за підпали: «Було так багато провокацій у цих селах з боку грузинів, наприклад, вони брали осетин у заручники, і тому я був таким злим. Якщо ви хочете пораду, як підпалити будинок, просто піднесіть вогонь до фіранок і весь будинок охопить вогонь». На питання, чи винен він в етнічних чистках, він відповів: «Ні, це не були етнічні чистки. Ніхто не був убитий. Ми просто змусили їх піти з наших земель. Я не знаю, повернуться вони чи ні, але я зробив все, щоб вони не повернулися. Ніколи. Ви можете назвати це етнічними чистками, але я думаю, я зробив це, щоб запобігти майбутній війні».