Протягом шести місяців цього року зареєстровано 9415 нових випадків ВІЛ-інфікування та 2295 — СНІДу. А 1370 осіб померли від цієї недуги та супутніх хвороб. За темпами поширення ВІЛ-інфекції, якою заражені понад півтора відсотки дорослого населення, Україна досі посідає перше місце у Східній Європі. Що заважає Україні тринадцятий рік поспіль подолати епідемію ВІЛ/СНІДу з’ясовувала нещодавно «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій».

Члени коаліції ВІЛ-сервісних організацій у Донецькій, Одеській та Івано-Франківській областях протягом кількох місяців досліджували скоординованість дій державних і громадських організацій у наданні ВІЛ-сервісних послуг тим, хто їх потребує. Окрім самих працівників різних закладів, волонтерами також було опитано 250 ВІЛ-позитивних та інших осіб щодо проблем, які виникають у них під час отримання послуг з профілактики, лікування, догляду і підтримки.

Кожна область має свої особливості, плюси і недоліки у роботі щодо ВІЛ/СНІД, та все ж таки є деякі спільні риси. Приміром, інколи громадські організації не виконують своїх заяв або не інформують потенційних партнерів про свою діяльність. А певні державні установи (серед них лікарні загального профілю, шкірно-венеричні диспансери, наркодиспансери, пологові будинки тощо) можуть співпрацювати з громадськими організаціями і допомагати ВІЛ-інфікованим лише на словах, а не на ділі. Тож навіть укладені договори про співпрацю між керівниками державних і неурядових організацій не завжди є запорукою партнерства.

17 грн. — за пологи ВІЛ-інфікованої

— ВІЛ-інфікованим часто відмовляються надавати послуги, особливо стоматологічні чи гінекологічні, тому під час відвідування лікаря вони намагаються приховати свій статус, — зізнається 25-річна Ольга, яка вже рік живе з діагнозом ВІЛ.

— Краще я віддам 17 грн. доплати за прийом пологів у ВІЛ-позитивної, аніж ризикуватиму своїм здоров’ям і роботою, — у відповідь обурюється один з лікарів івано-франківського пологового будинку. — Адже у разі інфікування, медик отримує інвалідність і 3700 грн. компенсації. Крім того, його назавжди відсторонять від роботи. Де справедливість?

Івано-Франківщина: тестуйся та йди на дискотеку

Як розповів заступник головного лікаря Івано-Франківського обласного центру профілактики і боротьби зі СНІДом Марія Федорів, щороку тут виявляють 120—130 нових випадків, і ця цифра постійно зростає. Щоб виправити ситуацію, на першому місці має бути профілактика ВІЛ, переконана вона. Робота вже ведеться. Нещодавно за підтримки обласної влади надруковано карту послуг для ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД з адресами закладів, які їх надають, а також вирішено провести чотири акції для молоді. За її умовами, той, хто добровільно протестується на ВІЛ, отримає безплатний квиток на дискотеку.

Донеччина: не вистачає препаратів

— Донецький центр профілактики і боротьби зі СНІДом відмовляє багатьом у наданні медичних послуг і препаратів, — констатує його головний лікар Микола Гражданов. — Адже цьогоріч у бюджеті передбачено лікування лише 250 осіб з п’яти тисяч ВІЛ-інфікованих. І це при тому, що у 15 містах області працює 250 спеціалізованих лікарів. Варто також зауважити, що на відміну від багатьох інших областей, на Донеччині з 1997 року ВІЛ-інфікованих лікують не лише у спеціалізованих клініках, а й в окремих палатах і відділеннях центральних районних і міських лікарень. На думку лікаря, щоб покращити стан справ у регіоні, передусім потрібно збільшити фінансування лікування і профілактики ВІЛ-інфікованих, забезпечити їх інформацією про послуги ВІЛ-сервісу.

Одещина: показники б’ють рекорди

Як зазначає головний лікар Одеського центру профілактики і боротьби зі СНІДом Станіслав Сервецький, Одещина продовжує тримати пальму першості за показниками поширеності ВІЛ/СНІДу в Україні (430,8 осіб на 100 тис. населення). На думку лікаря, така критична ситуація викликана насамперед тим, що у більшості районів і міст населення не може пройти добровільний тест на ВІЛ і проконсультуватись. У всіх районах, крім Любашівського, практично не працюють ВІЛ-сервісні неурядові організації, яких у Одесі нараховується понад 30. З них лише три співпрацюють з обласним центром СНІД.

Що робити?

— Поки у сфері ВІЛ/СНІДу працюватимуть не на результат, а заради видимості, а державні і недержавні організації не координуватимуть дії, нам навряд чи вдасться переломити критичний стан справ і зменшити кількість нових випадків зараження, — підсумувала координатор дослідження Марія Микитюк.

У цьому переконана і голова правління коаліції ВІЛ-сервісних організацій (об’єднує 70 організацій у боротьбі з ВІЛ) Наталя Підлісна. За її словами, щоб подолати епідемію, треба щоб кожна ланка у ВІЛ-сервісному ланцюжку була на своєму місці, якісно виконувала свою роль, відчуваючи відповідальність за хворого, а не була конвеєром, через який технічно «проганяються» клієнти.