Норма: Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року.

Що означає? Вирішується питання забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час (не менше п’яти років) на законних підставах проживають у малосімейних чи робітничих гуртожитках, та громадян, неспроможних придбати чи побудувати власне житло.

Загальновідомо, що більшість так званих «робітничих» та «малосімейних» гуртожитків уже давно фактично перетворилися з місць тимчасового проживання на місця постійного проживання.

Прийняття зазначеного закону дасть змогу особам, які не менше п’яти років зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або сімей, і не мають іншого власного житла, реалізовувати своє конституційне право на житло. Зокрема, шляхом приватизації займаної житлової площі в гуртожитку, яка здійснюється у вигляді безоплатної передачі такої площі з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю, або за рішенням відповідної місцевої ради продажу надлишків загальної площі жилих приміщень особам, які мешкають у них.

Водночас під дію закону підпадають не всі мешканці гуртожитків. Він не поширюється на тих, хто проживає у гуртожитках у зв’язку з навчанням. Також права на приватизацію займаної житлової площі за цим законом позбавлені особи, які офіційно не зареєстровані у гуртожитку, військовослужбовці, працівники Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України, які проживають у гуртожитках, а також особи, які проживають у соціальних гуртожитках тощо.

Усі гуртожитки, на котрі поширюється даний закон, передаються протягом трьох років у власність територіальним громадам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Гуртожитки, котрі не є об’єктами державної власності та включені до статутних фондів підприємств, можуть передаватися у власність територіальних громад на договірній основі, виходячи з фінансових можливостей органів місцевого самоврядування.

Після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади місцева рада може ухвалити рішення про залишення за ним статусу «гуртожиток», після чого він підлягає приватизації відповідно до даного закону. Або надати гуртожитку статус «соціальне житло» та не дозволяти приватизацію його житлових приміщень.

Законом встановлено заборону на виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків без попереднього надання їм (їх сім’ям) іншого житла, за виключенням, якщо рішенням місцевої ради гуртожиток визнано таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей. Усім мешканцям такого гуртожитку надається інше придатне для тимчасового проживання людей житло.

Крім цього, законодавчий акт встановлює порядок вирішення спорів стосовно забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків.

Закон набере чинності з 1 січня 2009 року.