З ініціативи народного депутата України Павла Жебрівського на Житомирщині дедалі активніше заявляє про себе «Українська платформа». За його словами, це не формальна організація, а, швидше, громадський рух. Проект спрямований на вирішення гуманітарних питань, об’єднання людей.

Якого ми роду-племені

«Маленький українець» — один із проектів «Української платформи». Задум: привернути увагу дітей до українських традицій, народної культури, змусити замислитися над своїм родоводом.

— Ми хотіли підняти глибинність нашого духу, щоб не лише діти знали свій рід, а щоб і їхні батьки згадали своїх предків, — каже Павло Жебрівський. — До того ж якщо вже зараз виявити, до чого в маленької дитини є потяг, які зернинки таланту зростають в її душі, то можна посприяти в розвитку й утвердженню найкращих рис.

Саме це й продемонстрував перший етап проекту, що пройшов у дитячих садках. Дошкільні заклади — переможці районних конкурсів представляли на святах, організованих з нагоди нагородження переможців, цілі галереї «Родинного дерева». Діти з допомогою вихователів намалювали, виліпили із пластиліну, вирізали з паперу, змайстрували із клаптиків тканин своїх тата й маму, дідуся й бабусю, братиків і сестричок.

У Баранівці, наприклад, зал просто вибухнув оплесками, коли вручали букет троянд і подарунок 85-річній Ганні Пращук, яка виконала старовинну народну пісню разом зі своїми шестирічними правнуками Тарасиком та Віталиком. Жінка 30 років співала в церковному хорі, знає більше сотні народних пісень, навчає правнуків співати їх.

Переможці акції отримали нагороди від керівника Павла Жебрівського. Ділячись своєю радістю, Ніна Мельничук, завідувачка дитячого садочка «Промінець» з Озадівки Бердичівського району, сказала: «Сьогодні нашому садочку подарували музичний центр. Ми б хотіли, щоб цей проект мав своє продовження, а ми потрапили б до його фіналу».

Фінішує акція у грудні в обласному центрі, коли кожен район представлятиме найцікавіший колектив. А в середині вересня стартував другий етап «Маленького українця» — серед школярів. Приємна несподіванка чекала десятикласницю Баранівської школи №2 Наталю Ковтонюк. Їй, переможниці міжнародного конкурсу імені П. Яцика, народний депутат вручив гроші на видання збірочки новел.

Букет національних культур

«Ми різні, але ми рідні!» — таку назву мало велике святкове дійство, яке відбулося в центрі Житомира під патронатом Павла Жебрівського та очолюваної ним «Української платформи».

Представники різних національностей, для яких поліський край став рідним, бережуть і плекають свої культурні традиції, і це всіх нас збагачує.

Під час свята було представлено виставку виробів майстрів народної творчості, зокрема велику колекцію вишитих рушників, гончарні вироби.

Програму розпочав фестиваль-конкурс поетів-початківців «Клекотень осені-2008» пам’яті трагічно загиблого письменника-земляка Юрка Ґудзя. Затим естафету свята підхопили національно-культурні товариства. Після величальної «Роде наш красний!» у виконанні фольклорного ансамблю національного обряду «Родослав» майже три години співали, танцювали, вигравали, жартували колективи й окремі виконавці — представники польської, чеської, ромської, німецької, єврейської, вірменської, грецької, української, російської громад.

Коли відлунали останні акорди концертного марафону, учасників дійства та глядачів пригостили «Родинним короваєм» — як у великій щасливій сім’ї. Чуття єдиної родини житомиряни продемонстрували, взявшись за руки й утворивши ланцюг, який розтягнувся на весь великий майдан.

Того дня відбулося ще одне дійство — гала-концерт переможців дитячого співочого конкурсу «Перша нота». Наша газета вже розповідала про те, як він проходив спочатку в регіонах області, як визначали сімох переможців на заключному етапі в Житомирі, як відбувалося вручення кожному з них призів від Павла Жебрівського. Ця історія мала своє продовження. Обласна державна радіостанція «Житомирська хвиля» створила радіопрограму «Щоденник «Першої ноти», яка була представлена на 17-му міжнародному фестивалі мистецтв «Кришталеві джерела», що проходив у Криму. Разом із журналістами передачу презентували й юні співаки. Доробок «Житомирської хвилі» посів перше місце в номінації «Музична програма», а діти своїм співом завоювали серця всіх конкурсантів і організаторів «Кришталевих джерел». Участь житомирської делегації у фестивалі в Криму стала можлива завдяки сприянню Павла Жебрівського.

Коли за справу береться громада

Селище Мар’янівка Баранівського району посідає в біографії Павла Жебрівського особливе місце. Свого часу, коли він був просто успішним підприємцем і, здається, ще й гадки не мав, що стане народним депутатом, займатиметься політикою, інвестував значні кошти в місцевий склозавод. Завдяки цьому підприємство, якому, до речі, вже більш як триста років, уникло фінансової прірви, тепер воно успішно розвивається. А з ним і селище. Центр його прикрашають велика скульптура склодува, постать Мар’яни, а відтепер — і пам’ятник Шевченку. Спорудили його з ініціативи жителів селища за фінансової підтримки заводу. Та, як вважає народний депутат, навіть не гроші головне, а те, що працювали над цим усією громадою. Працівники заводу самі шліфували граніт, усім селищем впорядковували територію.

— Ми прагнемо побудувати громадянське суспільство, а воно починається з того, що всі переживають за справи громади, — наголошує Павло Жебрівський.

Ще одна новинка селища — спортивний майданчик із штучним покриттям. Його також будували всі разом.

Так було і в Гришківцях Бердичівського району, де теж з’явився схожий майданчик. Саме штучне покриття придбано за державні кошти. А будівництво відбувалося в рамках проекту «Добробут власними руками», започаткованого «Українською платформою». Павло Жебрівський перший ініціював виділення коштів. А до роботи залучалися всі — від учнів та вчителів до підприємців: хто дав щебінь, хто техніку, хто сам працював на будові.

— Якби просто хтось приїхав і побудував, такого виховного ефекту не було б, — упевнений народний депутат. — Хочеться, щоб люди зрозуміли: тільки від них залежить, якими будуть Гришківці в майбутньому.

Проект «Добробут власними руками» реалізується в Потіївці Радомишльського району.

Тато і восьмеро дітей

Першого вересня діти із сім’ї Олійників з Рихальського Ємільчинського району вперше пішли на уроки у шкільній формі. Тут восьмеро дітей — п’ятеро дівчаток та троє хлопчиків. Батько Юрій Олійник працює пастухом у місцевому сільгосппідприємстві, сам виховує дітей, бо мати померла.

Тітка дітей Оксана Нагірна, яка живе в Коростені, розповідає:

— Заробітки в чоловіка моєї покійної сестри невеликі, важко йому, тож і вирішили навесні звернутися до народного депутата. Відповідь прийшла одразу. Спочатку допомогли старшому із дітей — Дмитрові: купили йому на випускний вечір усе, що потрібно з одягу. Тепер він уже навчається в агротехколеджі. А до початку навчального року шестеро школяриків одержали шкільну форму, взуття, приладдя, ранці, а найменший Максимко, якому ще тільки п’ять років, — спортивний костюм. А на гостинець привезли солодощі.

— Цій сім’ї «Українська платформа» й надалі допомагатиме і морально, і матеріально, — запевнила помічник народного депутата Тетяна Романовська. — Дітям потрібні книжки, та навіть звичайного телевізора в цій родині немає.

Житомирська область.

На знімку: Павло Жебрівський (ліворуч) разом із керівниками національно-культурних товариств області ріже «Родинний коровай» для учасників свята «Ми різні, але ми рідні!».

Фото автора.