Якщо ви мандруватимете по Лівобережжю Шевченкового краю — так, як це зробила нещодавно творча група нашої газети, то неодмінно на автошляху Золотоноша—Кременчук звернете увагу на дивовижну споруду із сакральними знаками на фронтоні. Стилізований під трипільське житло ресторан
«Велес» — це архітектурно-мистецька просторова композиція, вивчати, милуватись якою можна не одну годину.Нам пощастило: того вечора до
«Велеса» приїхали Тетяна Куліш та Надія Лавріненко, художниці, котрі у складі великої мистецької групи відтворили втаємничену красу трипільської культури. Вони й розповіли про образний ряд, символіку, свої творчі знахідки під час оформлення «Велесової оселі».—
У нас тоді ніби вселився дух пращурів, — Тетяна та Надія підійшли до вирізьбленого з дерева магічного і величного Бога хліборобів та скотарів, котрий поважно зустрічав на вході кожного гостя. — Бувало, що спочатку, перед вирішенням якогось завдання, ми не знали як його здійснити, а руки вже самі починали робити і витворювати те, що потрібно. Так було з тканням і ув’язуванням рушників, які у чотири сторони світу немовби підпирають «небо» над Велесом, з керамічними мініатюрами трипільського циклу життя. На одній з них ми навіть зобразили самих себе, — посміхаються мисткині. — Бачите: силуети двох жінок, котрі схилилися над снопом? У композиціях є солярні знаки, котрі захищають від усього лихого відвідувачів та господарів закладу.
Загалом традиції дохристиянських вірувань, циклічні закони Священного Кола стали головними мотивами архітектури та інтер’єрів художньої композиції. Древні орії (арії), пращури українців ожили на стінах
В оформленні рибальського, мисливського залів використано гончарні, дерев’яні вироби, вигадливе ткацтво, складна обробка каменю. У декоруванні стелі художниці поєднали глину й очерет, стіни прикрасили протописьмом — трипільськими знаками, виявленими археологами на доісторичній кераміці під час розкопок у Тальнівському районі Черкащини.
— Ось цю піч у формі Бика, символа епохи, — продовжувала далі Тетяна Куліш, — довелося нашим колегам творити двічі. Спочатку зробили стилізацію під звичайну селянську піч з комином та запічком. Однак відчули: це не те. Керівник проекту Сергій Путілін та архітектор Анатолій Петренко добивалися точності свого задуму і бачення історичного середовища.
Тоді й виникла нова, свіжа ідея. Так було і з виготовленням світильників у головному залі. Їх створили у вигляді писанок. На кожній яскраво сяючій
«писанці» — зображення берегині роду-прароду.— А ось цей унікальний рельєфний розпис виконав самобутній художник Валентин Сірий, — доповнює подругу Надія Лавріненко. — Люди, земля, птахи, риби, рослини — кругообіг, яким управляє Бог-Велес. Він крутить жорно Всесвіту...
Романтизм, висока культура художнього осмислення буття прадавньої цивілізації створили у
«Велесі» неповторну атмосферу. Ось чому сюди, на роздоріжжя доріг, де стоїть унікальний комплекс, приїздять гості не лише з округи, а й із найдальших міст. Тут, на хлібному полі поблизу «Велеса», за ініціативою земляка-черкащанина Миколи Томенка щороку проводять зажинки, старовинне обрядове дійство, котре символізує початок жнив. Люблять проводити свої свята люди мистецтва, літератури. Дух предків і смачні «велесівські» страви до душі також кожному подорожньому, котрий мандрує вздовж берегів Дніпра-Славути. Це на собі випробувала журналістська група «Голосу України».Черкаська область.
На знімках: керівник проекту ресторанного комплексу
«Велес» Сергій Путілін на зажинках; мисткині Тетяна Куліш та Надія Лавріненко проводять для «голосоукраїнців» екскурсію залами «Велесу».Фото автора.
