Сергій ДЕМЧЕНКО, голова ВГСУ:«Господарський кодекс України має залишатися законодавства»стрижнем господарського

У Вищому господарському суді України розглянуто проект закону України «Про основні засади господарської діяльності», внесений Кабінетом Міністрів України.

— На нашу думку, зміст положень проекту свідчить про наміри уряду здійснити декодифікацію та дестабілізацію господарського законодавства, — коментує ситуацію голова ВГСУ Сергій Демченко. — Адже пропонується замінити Господарський кодекс України (далі — ГК України) не адекватним йому за обсягом та змістом законом, що містить здебільшого норми-декларації, які не зможуть забезпечити системну правову регуляцію господарських відносин. У пояснювальній записці до проекту необхідність скасування ГК України та прийняття проекту обгрунтовується існуванням численних правових колізій між нормами Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) і ГК України, що надзвичайно ускладнює їх застосування, а тому, мовляв, іншого шляху для розв’язання цієї проблеми немає.

З таким твердженням погодитися не можемо і вважаємо проект неприйнятним, виходячи з такого.

Поєднання майнового й організаційного

Насамперед. Особливістю господарської діяльності є нерозривне поєднання в ній майнового елементу з організаційним, що обумовлює певну відмінність господарських відносини від цивільних. Так, якщо цивільні правовідносини ґрунтуються на широкій диспозитивності регулювання, рівності сторін, зумовленій необхідністю забезпечення майнового аспекту свобод громадянина, то для господарських правовідносин є необхідним збереження балансу приватних інтересів та потреб суспільства. Це пов’язано з тим, що не справдились сподівання на винятково рушійні сили ринкового механізму саморегуляції економіки, а тому інструментарій господарського механізму має складатися і з важелів ринкової саморегуляції, і державного регулювання. Зазначу, що існування дуалізму в регулюванні господарських відносин не є прикметою лише вітчизняного законодавства, а набуло поширення в більшості країн ЄС, зокрема Німеччині, Франції, Австрії, які також мають торговельні (комерційні) кодекси, що регулюють господарську діяльність. Суб’єкти господарювання вже навчилися орієнтуватися в нормах ЦК і ГК України, а суди напрацювали практику їх застосування, про що свідчить, зокрема, інформаційний лист Вищого господарського суду України від 7 квітня 2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», опублікований також у вітчизняній правовій пресі. У пункті 1 цього листа зазначено, що в разі вирішення питання про співвідношення ЦК України та ГК України як загального та спеціального законів слід виходити з того, що «при правозастосуванні застосовується не в цілому закон як нормативно-правовий акт, а відповідна правова норма чи її частина, за змістом якої і визначається, чи є ця норма (її частина) спеціальною чи загальною». Виходячи із пріоритету спеціальної норми перед загальною суди і застосовують відповідно норми ЦК або ГК України. У цьому інформаційному листі надано відповіді також на інші питання щодо застосування норм цих кодексів. Тому помилковим є твердження авторів проекту про різну практику застосування судами норм ЦК і ГК України.

По-друге. Ефективність законодавства забезпечується не тільки його змістом, а й формою, оскільки без кодифікування дуже важко досягти необхідної ясності та стабільності щодо правил гри в економіці. У пояснювальній записці до проекту наголошується, що ГК України не виконав свого призначення як кодифікований нормативний акт у сфері господарювання, а тому для уникнення прогалин у правовому регулюванні господарських відносин достатньо замінити його законом щодо рулювання основних засад господарської діяльності.

Єдина система регулювання

У зв’язку із цим слід зазначити, що ГК України зводить в єдину систему регулювання понад 200 законів про господарську діяльність. Прийняття ГК України відбувалося надзвичайно складно, оскільки в ньому містилися положення, які не влаштовували апологетів ринкового фундаменталізму та крайнього лібералізму. Саме на їхню вимогу під час розгляду проекту ГК України у Верховній Раді України його обсяг був скорочений на чверть, а низку пропозицій до нього, в тому числі Вищого господарського суду України, не було враховано. Все це позначилося на якості норм ГК України, а тому є потреба в усуненні недоліків. На виконання Прикінцевих положень ГК України Кабінетом Міністрів України не раз вносилися до Верховної Ради України розроблені Міністерством юстиції України законопроекти щодо вдосконалення норм ГК України та узгодження їх із нормами ЦК України, однак всі вони були ветовані Президентом України, оскільки передбачені ними зміни мали вибірковий, несистемний характер, не повною мірою забезпечували розв’язання навіть тих проблем, які в них ставилися. Тобто замість копіткої кваліфікованої роботи щодо внесення якісних змін до ГК та ЦК України розробники законопроекту обмежились відвертою халтурою. Тепер Міністерство юстиції України за допомогою Кабінету Міністрів України хоче вирішити складне питання за горезвісним принципом: є кодекс — є проблема, немає кодексу — немає проблеми. Натомість у разі скасування ГК України проблем лише додасться.

По-перше, це в черговий раз призведе до змін правил гри у сфері господарювання та підірве і без того нестійку довіру інвесторів до України, гарантії для яких містяться в нормах ГК України. Тобто про якусь інвестиційну привабливість України тоді годі й думати.

По-друге, за час існування ГК України напрацьована судова практика його застосування. Тому в разі його скасування суддям та учасникам господарських відносин знову доведеться змінювати практику правозастосування у сфері господарювання. Небезпечність експериментів у цьому питанні має бути зрозуміла всім.

По-третє, значна кількість норм ГК України регулює взаємини суб’єктів господарювання і держави, а також питання державного регулювання ринкових відносин. Прогалини у правовому регулюванні цих відносин проект не усуває. Натомість залишати їх без належного регулювання небезпечно.

По-четверте, в ГК України існує низка ключових для господарських правовідносин норм, частина яких певною мірою дублюється в ЦК України, однак чітко і зрозуміло виписаних лише в ГК України. Зокрема, це стосується порядку укладення, зміни і розірвання господарських договорів, правового регулювання відповідальності юридичних осіб у сфері господарювання, гарантій ведення бізнесу тощо. Тому скасування ГК України призведе до вакууму в регулюванні цих правовідносин, що знову-таки негативно вплине на ведення бізнесу в державі.

По-п’яте, в ГК України міститься визначення понять, які використовуються у господарських відносинах та в разі правозастосування, зокрема, поняття господарської діяльності, суб’єкт господарювання, господарські відносини, підприємництво тощо. У разі скасування ГК України ці поняття будуть позбавлені правового визначення, що вкрай негативно позначиться на правовому регулюванні господарських відносин та здійсненні господарського судочинства.

Декларації про принципи

Перелік негативних наслідків скасування можна продовжити. Питання в тому, який позитив матиме економіка держави від заміни ГК України цим проектом? У пояснювальній записці до проекту стверджується, що його прийняття обумовлено необхідністю врегулювання відносин у сфері господарювання на якісно новому рівні. Натомість положення проекту містять лише декларації про принципи господарської діяльності та загальні положення про суб’єкти господарювання, їхнє майно, види господарської діяльності, державне регулювання господарської діяльності, що за своїм змістом більше нагадують висловлювання намірів, а тому навряд чи такий закон можна буде вважати регуляторним актом. Ураховуючи, що до ГК України увійшли положення багатьох законів та інших нормативних актів, то в разі його скасування виникне потреба в негайному усуненні прогалин у законодавстві шляхом прийняття нових законів. Натомість розраховувати на швидке вирішення цього питання не доводиться, з огляду на нашу вітчизняну практику руйнування здобутого та зволікання з прийняттям гідної заміни зруйнованому.

На нашу думку, альтернативою прийняття проекту є фахова законопроектна робота щодо узгодження норм ЦК і ГК України, яка має враховувати об’єктивні потреби суспільства в оптимальному сполученні ринкової саморегуляції економіки та державного регулювання макроекономічних процесів. Тобто вдосконалення потребує також і ціла низка принципових положень ЦК України.

Потреба корекції

Водночас потребують істотної корекції структура і зміст ГК України. Насамперед принципово важливим для кодифікації господарського законодавства є правильне визначення його предмету. Вважаємо, що в межах ГК України має бути проведена консолідація та обробка нормативного матеріалу, що регулює загальні засади ринкового механізму господарської діяльності, визначає його принципи, інфраструктуру та умови функціонування, види ринків та загальні основи їх державного регулювання, перелік основних господарських зобов’язань, а також вичерпне коло суб’єктів господарювання. Внаслідок проведення такої кодифікації повинна втратити чинність ціла низка законів України, які закріплюють основні інститути господарської діяльності, зокрема: про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, господарські товариства, державну підтримку малого підприємництва, колективне сільськогосподарське підприємство, споживчу кооперацію, торгово-промислові палати, товарні біржі, ліцензування певних видів господарської діяльності, ціни і ціноутворення, захист економічної конкуренції, захист від недобросовісної конкуренції, природні монополії, рекламу, стандартизацію і сертифікацію, підтвердження відповідності, фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, цінні папери і фондовий ринок, обіг векселів в Україні, пакет приватизаційних законів, крім законів про приватизаційні папери та приватизацію державного житлового фонду, інвестиційну діяльність, режим іноземного інвестування, зовнішньоекономічну діяльність, захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту, застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну, загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, бухгалтерський облік і фінансову звітність, про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про засади державної регулятивної політики у сфері господарської діяльності, про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Водночас регламентацію особливостей функціонування галузевих ринків та специфіки їх державного регулювання, нагляду та моніторингу доцільно викласти в окремих законах, наприклад: про транспорт, зв’язок, електроенергетику, Національний банк, банки і банківську діяльність, страхування, аудиторську діяльність, державне регулювання ринку цінних паперів, національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів, інститути спільного інвестування тощо.

ГК України вже став стрижнем господарського законодавства і тим самим заклав фундамент для системного вдосконалення цієї галузі законодавства. Тому модернізація господарського законодавства має здійснюватися шляхом його кодифікації, а не в напрямі розпорошення господарсько-правових норм, збільшення вже й так надмірної множинності актів, що не дасть змоги здійснювати ефективну економічну політику, а суб’єктам господарювання — працювати в умовах стабільності. З цього питання провідними вітчизняними науковцями розроблено Концепцію модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу України, що передбачає, зокрема, зменшення у ньому кількості бланкетних норм та одночасне доповнення нормами прямої дії та відсилками на конкретні закони.

Тобто необхідно працювати над удосконаленням ГК України, а не заміняти його недолугим проектом, оскільки це дестабілізує законодавство та призведе до дезорганізації економіки.

До речі, звертають на себе увагу цікаві історичні паралелі. Свого часу, в тридцяті роки минулого століття, відомий тоді народний комісар юстиції в першому радянському уряді, а згодом голова Верховного Суду Російської Радянської Федерації Петро Стучка казав, що той, хто займається господарським правом, «ллє воду на млин світового імперіалізму...» І добре відомо, що ставалося невдовзі з тими, хто «лив воду». Тож закономірно виникає сьогодні запитання: на чий млин «ллють воду» автори ідеї скасування чинного Господарського кодексу — на млин так і не достиглого соціалізму чи на млин недозрілого вітчизняного капіталізму, що «спинається на ноги»?