Екологічна конституція Землі

На фоні дедалі частіших катастрофічних повеней та інших екологічних лих, як ніколи актуально прозвучали 24 вересня цього року слова Президента України Віктора Ющенка на 63-й сесії Генеральної асамблеї ООН: «З новою силою закликаємо до активізації глобальної співпраці в екологічній сфері. Україна вносить ініціативу з розробки та укладення рамкової угоди зобов’язуючого характеру — екологічної конституції Землі та створення під егідою ООН єдиної структури екологічного захисту з належними повноваженнями і механізмами роботи». Після цих слів у сесійній залі Генеральної асамблеї ООН пролунали аплодисменти.

Була в цей час у залі (у складі делегації України) людина, яка, напевно, більше за всіх інших відчувала хвилювання і радість. Це академік НАН України Юрій Туниця, який вже 16 років працює над ідеєю екологічної конституції Землі (ЕКЗ) і усім серцем доклався до виступу Президента України.

Тема глобального потепління та інших природних катаклізмів, від яких щодня потерпають люди в різних куточках планети, турбує нині світове співтовариство значно більше, ніж думає про це пересічний українець, вкотре стурбований політичними баталіями і дорожнечею. Однак саме сьогодні треба зробити все можливе, щоб ініціатива України нарешті знайшла визнання ООН. Що ж здійснюється у цьому напрямку?

— З намаганням вияснити це звернулася до ректора Національного лісотехнічного університету України (м. Львів) Юрія Туниці.

— Юрію Юрієвичу, в чому суть проголошеної ініціативи Президента України?

— За моїм задумом, ідея екологічної конституції Землі складається з двох частин — дефінітивної та регулятивної. Перша, дефінітивна частина — це глобальна зобов’язуюча міжнародна угода, в якій мають бути виписані норми екологічної поведінки всіх держав світу, національних і міжнародних виробничо-комерційних структур, а також громадян планети у процесі господарської діяльності і торгівлі. Такі норми повинні відповідати не лише традиційним економічним інтересам, а й інтересам збереження природного життєвого довкілля та невиснажливого використання природних ресурсів для нинішнього і майбутніх поколінь, а в кінцевому підсумку — для виживання людства і сталого розвитку цивілізації. Іншими словами, ця угода має стати основним законом збереження спільної природної спадщини людства і життя на Землі.

Друга, регулятивна частина, передбачає створення під егідою ООН відповідних інституцій з контролю за дотриманням норм основного закону, тобто єдиної структури екологічного захисту з належними повноваженнями і механізмами роботи. До такої структури мали би входити рада екологічної безпеки (або делегування функцій екологічної безпеки діючій Раді Безпеки ООН), світова екологічна організація (створена на базі Програми ООН з охорони довкілля — UNEP), міжнародна служба екологічного моніторингу, міжнародний екологічний суд з відповідною виконавчою службою та міжнародний екологічний банк.

Оскільки ЕКЗ повинна мати статус основного закону виживання людства і його сталого розвитку, вона має забезпечувати право людини жити в безпечному природному довкіллі та економічні можливості розвитку кожній країні світу, а також визначати права та обов’язки людини не лише як громадянина своєї держави, але й як громадянина планети.

Зміст і структура ЕКЗ повинні бути укладені таким чином, щоб цей безпрецедентний міжнародний акт не загрожував суверенітетові жодної країни, але зобов’язував кожну з них використовувати свої природні ресурси й довкілля так, щоб забезпечувати добробут як нинішнього, так і майбутніх поколінь. Вочевидь вже саме започаткування підготовки ЕКЗ змушуватиме національні уряди й транснаціональні корпорації дбайливіше ставитися до довкілля та споживання природних ресурсів.

— Чому такий довгий і тернистий шлях до офіційного визнання цієї далекосяжної ідеї?

— Визнання урядами багатих країн такої необхідної усьому людству ідеї дійсно є дуже важким з огляду на домінування меркантильної свідомості. Сучасна людина прагне задоволення своїх безмежних потреб за обмежених природних ресурсів та обмеженості природного довкілля нашої планети. Необхідно докорінно змінювати ментальність людини в її ж таки інтересах. Крім того, зрозуміло, що така незвична ідея насамперед повинна бути усвідомлена більшістю людей. Для цього потрібен час. І активна робота не лише вчених, але й засобів масової інформації.

— Навіть така високорозвинена країна, як США, до цього часу не ратифікувала Кіотський протокол. Хіба вона погодиться визнати ідею ЕКЗ?

— Населення США становить п’ять відсотків світового, а споживає ця країна 30% ресурсів біосфери і викидає в атмосферу 25% загальної кількості вуглекислого газу, фреону та інших забруднюючих речовин. Мені вже багато людей говорили, що США ніколи не підтримають цього документа. Але треба уточнити: не США, а адміністрація Президента США. Її позицію не можна ототожнювати з думкою всього американського суспільства. Американські вчені якраз найбільше підтримують нашу ідею. Професор Браян Чех, наприклад, запропонував мені допомогу у підготовці англійською мовою заяви про підтримку делійською конференцією ідеї ЕКЗ. Він працював зі мною цілу ніч перед початком роботи конференції. Один із засновників Світового товариства екологічної економіки, теж американський професор, Роберт Констанца, попередньо заслухавши у своєму університеті (штат Вермонт, США) нашу презентацію концепції і структури ЕКЗ, рекомендував нашу доповідь на конференцію в м. Делі. А професор Джошуа Фарлей з того самого університету Вермонту вже давно пропагує українську ідею екологічної конституції Землі у засобах масової інформації США. До речі, професор Джошуа Фарлей, на відміну від переважної більшості інших американців, які користуються автомобілями, щодня їздить лише на велосипеді, демонструючи цим екологічну свідомість. Якби більшість американців наслідувала його приклад, то ситуація могла б змінитися на краще.

А завершуючи відповідь на ваше запитання, хочу нагадати, що лауреат Нобелівської премії (за пропаганду екологічного порятунку планети) Альберт Гор є непримиренним опонентом нинішньої екологічної політики американської адміністрації.

— Ви нагадали відому істину, що така непроста ідея, як створення ЕКЗ, спочатку повинна оволодіти масами. І для цього її необхідно популяризувати через мас-медіа. Але сьогодні в Україні масами оволодівають інші проблеми: чвари у верхівці влади, нові позачергові вибори, банкрутство банків, фінансова криза і вже десь на останньому місці — катастрофічні повені та ліквідація їх наслідків. Ні в мас-медіа, ні у свідомості людей не залишається місця для вашої глобальної ідеї.

— Повірте, що ті п’ять коротких рядків з промови Віктора Ющенка на 63-й сесії ГА ООН, які стосуються ініціативи ЕКЗ, колись кваліфікуватимуться як історична подія в житті всього людства, не виключаючи, зрозуміло, й життя кожного громадянина України. А чвари й інші нинішні проблеми зникнуть і забудуться. Звичайно, оцінити гідно щось велике й суттєве можна лише з відстані тривалого часу. Проте ви, журналісти, зазвичай першими уловлюєте дух часу і маєте здатність прогнозувати майбутнє. Тому можете і повинні заглянути за горизонт нинішньої безглуздої політичної колотнечі. Мені дивно, що до цього часу лише дві газети звернули увагу на глобальну ініціативу Президента України — «Експрес» у Львові і «Свобода» у Нью-Йорку. Зате всі мас-медіа рясніють матеріалами з висвітленням тих злободенних житейських проблем, про які ви кажете. Це нагадує мені ту саму ситуацію, яку я спостерігав у Нью-Йорку в 1997 році. Тоді з моєї подачі Леонід Кучма вперше проголосив на 19-й спецсесії ГА ООН ініціативу підготовки глобального правового акта екологічної безпеки планети. Та спеціальна сесія ГА ООН була присвячена аналізу та оцінці ходу виконання рішень відомого саміту «Ріо-92» з проблем охорони довкілля і сталого соціально-економічного розвитку. Здавалося, мусило бути належне висвітлення цих життєво важливих для усіх і для кожної людини проблем, бодай в американських засобах масової інформації. Так — ні. За тиждень перебування в Нью-Йорку я чув усього один раз двохвилинну інформацію про 19-ту спецсесію ГА ООН.

— Якими мають бути наступні кроки для визнання світовою спільнотою ідеї екологічної конституції Землі?

— Багато залежатиме від активності МЗС та Мінприроди України. Зараз ООН проводить серію міжнародних регіональних конференцій, спрямованих на адаптацію світового господарства та національних економік до негативних наслідків змін клімату Землі. Завданням таких конференцій є виробити політичні рішення та юридичні інструменти запобігання змінам клімату та обмеження їх негативних наслідків, а кінцевою метою — досягнення консенсусу щодо продовження після 2012 року дії Кіотського протоколу. У грудні минулого року така конференція відбулась на острові Балі в Індонезії, а в грудні цього року буде проводитись у м. Познань (Польща) і в наступному році — у Копенгагені.

Переговорний процес, який відбувається у форматі країн-учасниць Рамкової конвенції ООН про зміни клімату та Кіотського протоколу до неї, несе певну небезпеку через імовірність перегляду базових умов Протоколу у невигідний для України спосіб. Через те МЗС та Мінприроди необхідно обов’язково взяти участь у цих конференціях і зайняти там якнайактивнішу позицію. Необхідно довести, що ідея ЕКЗ охоплює не лише проблеми зміни клімату, але й усі інші глобальні екологічні загрози, а головне — ЕКЗ має стати інструментом екологізації економіки та освіти, стимулом формування нової — екологічної економіки.

Треба також виступити з ініціативою щодо проведення і в Україні міжнародної регіональної конференції ООН з проблем зміни клімату та підготовки ЕКЗ, тим більше, що в нас уже успішно пройшли дві наукові міжнародні конференції, присвячені проблемам створення ЕКЗ. Ініціатива проведення в Україні третьої міжнародної конференції (вже під егідою ООН) з акцентом на проблематику зміни клімату сприяла б піднесенню міжнародного іміджу нашої держави.

Слід опрацювати і подати на розгляд найближчих конференцій ООН у Познані та Копенгагені проект заяви про підтримку ідеї екологічної конституції Землі, а також проект Резолюції Генеральної асамблеї ООН про започаткування процесу підготовки ЕКЗ. Попередні проекти цих документів нами вже підготовлено.

Необхідно також інтенсифікувати наукові дослідження, спрямовані на обґрунтування концепції, структури та змісту екологічної конституції Землі.

ЕКЗ не ставить метою захищати природу від людини. Вона повинна спонукати людину співпрацювати з природою замість її односторонньої експлуатації, тобто принципово змінювати спосіб господарювання. Вона не має пригнічувати економіку, а робити її більш ефективною і природною. Тому, дуже важливо методологічно правильно обґрунтувати концептуальні засади ЕКЗ. Цей документ в жодному разі не може бути суто правовим актом. Його концепція повинна базуватися на ідеях Володимира Вернадського про біосферу і ноосферу, Сергія Подолинського — про фізичну економію, а також на сучасних теоріях коеволюції (співжиття й співпраці суспільства і природи), соціосфери (як самоорганізованої і саморегульованої кібернетичної системи, якою необхідно розумно керувати) та принципах екологічної економіки.

Професор Юрій Туниця (зліва) та професор Джошуа Фарлей перед презентацією концепції екологічної конституції Землі в університеті Вермонту (США) червень 2006 року.

Фото автора.