Позачергова виборча кампанія може розмити досі контрастну політичну палітру Донеччини. Якщо на президентських виборах 2004 року за лідера Партії регіонів Віктора Януковича проголосували 94 відсотки виборців області, в 2006-му — за
«регіоналів» віддали голоси 73,6 відсотка, а в 2007-му — 72 відсотки виборців. Тобто можна було говорити про такий собі партійний монополізм в одній області. Стверджувати, що нині мешканці Донеччини різко змінили політичні погляди, було би неправдою. Швидше — стали більш схильними до конформізму.Кінець партійного монополізму?
Оскільки Партія регіонів тривалий час мала
«донецьку» прописку, в її керівному складі — більшість відомих донеччан. Якщо на початку епохи незалежності Донецьк здебільшого забезпечував політичні кампанії фінансовими і людськими ресурсами, не завжди отримуючи дивіденди у вигляді посад і депутатських місць, то Партія регіонів подарувала представникам краю можливість впливати на політичні й економічні процеси на найвищому рівні. Крім того, сильна налаштованість «голосувати за своїх» обумовлювала їй широку підтримку в «рідному» регіоні.Проте політичний конфлікт у Києві, тривалі процеси консультацій і домовленостей, малозрозумілі рядовому виборцю, обумовлюють його ставлення до обранців. На цьому грунті свій
«урожай» можуть зібрати інші політичні сили. За декілька днів до оголошення указу Президента про дострокові вибори до Верховної Ради довелося спілкуватися із донеччанами, з’ясовуючи, яку партію вони підтримали б. «Треба, щоб були такі політики, щоб і собі брали, і людям давали. Скільки собі взяли, стільки й людям дали», — так висловилася одна зі співрозмовниць, лікар за професією. У цих словах можна вловити тугу за мажоритарною системою, коли «під вибори» можна було вимагати в кандидатів асфальтування доріг, освітлення вулиць, підведення газу, водогону, ремонт будинків тощо.Цукерка для виборця
Партія регіонів. Залишаючись наймасовішою політичною організацією в області,
«регіонали» мають найбільше представництво в місцевих радах — від сільських до обласної. Не виключено, що цей ресурс активно використовуватиметься під час передвиборної кампанії. Представництво в радах дає партії неоціненну перевагу — можливість продемонструвати конкретні рішення на користь донецьких виборців, чим багато інших партій похвалитися не можуть. Не варто забувати і про те, що значна кількість керівників великих підприємств області є активістами Партії регіонів, а у формуванні громадської думки на виробництві директор має значно ширші можливості, ніж рядовий агітатор.Пропрезидентські політичні сили. Обласна організація
«Нашої України» підійшла до позачергових виборів без свого голови: колишній її керівник Антон Клименко добровільно склав повноваження влітку цього року. За його відсутності партійна робота практично зупинилася, хоча і раніше була не дуже успішною: результат — 1,6 відсотка голосів на минулих виборах. 18 жовтня конференція обласної організації партії проголосувала за нового керівника — Олександра Меланченка. Регіональний осередок політичної партії «Єдиний центр» обрав суто технологічну тактику діяльності: прес-релізи, коментарі керівництва з різних приводів, позитивні публікації в місцевих газетах, де структуру скромно називають Єдиним центром (без словосполучення «політична партія»). Пропрезидентську політику проводить і глава обласної державної адміністрації Володимир Логвиненко, хоча це стосується лише виконання ініціатив голови держави, приміром, із увічнення жертв Голодомору (таке увічнення в області сприймається політиками неоднозначно). Судячи з досвіду минулих виборів, облдержадміністрація на чолі зі своїм безпартійним керівником намагатиметься зберегти нейтралітет і не втручатиметься у процес.Блок Юлії Тимошенко. За даними соціологів, ця політична сила домоглася чи не найбільшого прогресу в області, порівняно з виборами-2007, на яких набрала трохи менше чотирьох відсотків голосів. Місцеві організації БЮТ не взяли тайм-аут одразу після виборів і продовжували працювати в режимі
«напівбойової готовності». Якщо говорити про керівні ресурси, то традиційно до них зараховують директорів державних шахт (міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець — креатура Прем’єр-міністра) та представників Незалежної профспілки гірників України (голова профспілки — народний депутат Михайло Волинець, фракція БЮТ). Але найбільший ресурс поповнення симпатиків БЮТ — це невдоволені бездіяльністю інших політичних сил громадяни.Соціалістична партія України. У 2007-му в Донецькій області соціалісти домоглися найкращого в Україні результату — вісім відсотків. Причому в деяких округах успіх був ще більш вражаючим. Секрет простий:
«соціалістичним» був цілий Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча на чолі з його керівником Володимиром Бойком. Авторитет останнього на півдні Донеччини надзвичайно високий. Тому Приазов’я на політичній карті мало вигляд такої собі «малинової» плями. Судячи з останніх заяв, комбінат імені Ілліча на нові вибори змінить партійні прапори. На які саме, залишається загадкою. Спочатку аналітики прогнозували, що генеральний директор підприємства робитиме вибір між комуністами і Блоком Володимира Литвина — останній під час приїзду до Донеччини побував на металургійному підприємстві і поспілкувався з колективом. Якщо екс-голові парламенту вдасться домовитися із керівництвом комбінату, це може суттєво поліпшити результат блоку в області (на минулих виборах — 0,86 відсотка). Інтриги додав факт присутності генерального директора Володимира Бойка та його першого заступника Сергія Матвієнкова на конференції обласної організації Партії регіонів у статусі запрошених. Тепер подейкують, що «іллічівці» можуть влитися до найбільшої в області політичної сили.Щодо Комуністичної партії, то її представники сподіваються завоювати прихильників гаслами проти вступу України до НАТО та мовним питанням. Свої акції в області комуністи часто координують із Прогресивною Соціалістичною партією. Зате мітинги
«регіоналів» із аналогічними вимогами комуністи сприймають як відмову об’єднувати зусилля заради спільних ідей. Використовуючи названі гасла, КПУ, ПСПУ і ПР фактично займаються політичною конкуренцією, воюючи за голоси.А фантик — до урни!
Цікаво буде спостерігати за
«довгограючими» проектами мобілізації виборців, які місцеві партійці організували за кілька місяців до старту нової кампанії. Ось, приміром, проект «Партія регіонів —за чисте місто!», запущений у серпні в Макіївці. Членом руху може стати кожен макіївчанин, готовий узяти на себе зобов’язання не смітити на вулицях міста, у подвір’ях, під’їздах.Але здебільшого політичні сили не виявляють
«креативу». Зважаючи на обмежений термін для проведення передвиборної агітації, можна прогнозувати, що її засоби на цей раз не відзначатимуться особливою оригінальністю. За інформацією рекламників, більшість місць на бігбордах уже викупили Партія регіонів та Блок Юлії Тимошенко. Менш спритним політичним організаціям залишилися не кращі місця. Ставку на зовнішню рекламу наприкінці літа — початку осені зробив і «Єдиний центр». Щоправда, мало це досить примітивний вигляд: приміром, у Горлівці висіли портрети, очевидно, місцевого партійного керівника із підписом: «Я народився в Горлівці і живу для цього міста». Вибори засвідчать, чи є це твердження дієвим аргументом для електорату або звичайним викиданням грошей на вітер..
Донецька область.
