Ковальством Віктор Рибачок, уродженець Хмельницького, захопився з самого дитинства. Так само й історією, яку в школі любив найбільше. Вона й зумовила його професійний вибір. Здобувши фах учителя, Віктор Петрович знайшов роботу в сільській школі. Однак працював там недовго, бо в рамках так званої реформи навчальний заклад розформували, дітей направили на навчання до школи у сусідньому селі, а от скороченому педагогу ставки в ній не знайшлося.
— А тут саме почув, що у Рівному в центрі зайнятості підбирається на навчання група ковальської майстерності, — каже Віктор Рибачок. — Роздумувати не став, вирішив вивчитися на коваля і присвятити себе цій давно улюбленій справі. Спонукало до цього ще й те, що в нашому роду за 500 літ яких тільки професій не було, а от ковальської — в жодному поколінні. Кажу це з упевненістю, бо маю родовідне дерево, починаючи з 1574 року. Його досліджував не тільки я. Багато гілок на цьому дереві сформував прадід Трифон. А йому багатющий матеріал про попередників передав його прадід. Ось так з покоління в покоління й збагачувалася наша родовідна скарбничка. Мені також пощастило додати до неї чимало цікавого. Особливо з архівів, копирсатися в яких для мене — справжня насолода. Отож, дослідивши, що ні по маминій, ні по батьковій лінії наша родина (до речі, вона з прямим козацьким корінням) не має представників ковальства, я й вирішив взяти до рук молота.
— Навчаючись у центрі ковальської майстерності, брав участь у створенні колективних композицій, — каже Віктор Рибачок. — Робили ми переважно букети квітів, сюжети за мотивами народної творчості. А от коли взявся за власні витвори, тут уже дав волю фантазії. Тепер ось виношую ідею виготовити велетенське металеве яйце-райце. Воно буде схоже на українську писанку, всередині якої «житимуть» народні й біблійні персонажі.
Молодий коваль цікавиться й історичними реконструкціями.
— Найбільше для відтворення баталій я виготовив мечів, — зазначає Віктор Петрович, — не всі вони, чесно кажучи, витримували бої, щербилися. Можна тут звинувачувати нинішнє залізо, взяте переважно з металобрухту. Але й від майстра багато чого залежить. Відтак заповзявся зробити меча, який би і волосину перерізав, і, вдаряючись об найміцніший метал чи камінь, не залишав на собі жодної щербинки. Чи можливо таке, спробую з’ясувати завдяки дамеско. Це незвичний метал. Виготовляють його шляхом накладання розпеченого шару на шар. Загалом дамеско вважається найвищим пілотажем для ковалів, і я сподіваюся, що пізнаю його таємницю. А потім передам секрет учням-ковалям, які у мене неодмінно будуть. Щоправда, ковальство — така наука, яку в тебе ніхто не вселить, якщо в самого до неї не лежить душа.
Млинів
На знімку: Віктор Рибачок любить виковувати троянди.
Фото автора.
