Санаторій «Лісова пісня» має стати затишною домівкою для людей, які приїжджають сюди відпочити і поправити своє здоров’я, вважає директор оздоровчого закладу, депутат Волинської обласної ради Віктор Карпук.

— Вікторе Наумовичу, як за обмежених фінансових можливостей вам вдалося так багато зробити?

— Коли сім років тому прийшов у «Лісову пісню» директором, на рахунку санаторію не було жодної копійки, лише 400 тисяч гривень боргу. Більшість номерів нагадували нічліжки колишніх райцентрівських готелів. Попри труднощі, вдалося відремонтувати і по-сучасному облаштувати багато номерів, придбати сучасну діагностичну і медичну апаратуру, впровадити нові медичні технології тощо. Робимо все, щоб людина, яка приїздить в наш санаторій, мала бажання повернутися сюди ще не один раз.

А тому намагаємося не стояти на місці. Маємо два реабілітаційні відділення — кардіологічне і неврологічне. Хочемо відкрити ще кістково-м’язове. Нагальна потреба у цьому є: надто вже багато людей сьогодні травмується на автошляхах.

— Кожен, хто приїздить до вас, обов’язково відзначає унікальність санаторію.

— «Лісова пісня» розташована на березі мальовничого озера Пісочне. Його вода містить багато срібла і гліцерин. Люди здавна помітили, що вона чудово загоює рани, робить шкіру пружною, еластичною. Додайте до цього чисте, напоєне ароматом трав і лісу повітря, яке ніщо не забруднює. До найближчих промислових підприємств у Ковелі та Бресті — сто кілометрів. Повірте, у людини, яка побувала у нас, навіть думки і прагнення стають світліші.

— Пригадую, якось довелося спробувати настояні на лікарських травах цілющі чаї і наливки.

— Широко використовуємо фітотерапію. Лікарські трави і цілющий мед заготовляємо самі. Широко використовуємо мінеральну воду «Моршинську», спеліо- і лазеротерапію, фізіотерапевтичне лікування... Для уточнення діагнозу та оцінки ефективності лікувального процесу проводимо клінічні, біохімічні та імунологічні дослідження. Маємо кабінети УЗД, функціональної діагностики, ректороскопії, радіоактивного обстеження.

— Вікторе Наумовичу, до вас часто звертаються і як до депутата обласної ради. Щоб ви хотіли зробити, виконуючи накази виборців?

— Я народився і живу в столиці озерного краю — селищі Шацьк. Прикро, але в районі майже нічого не робиться, щоб зробити його привабливим і сучасним. Це стосується і району. І це, наголошую, в Шацькому районі, де було продано дуже багато землі й одержано від цього великі гроші. Якщо порівняти з іншими районами, які не мають таких можливостей, то зроблено у нас значно менше.

Подивіться на нашу Шацьку лікарню. За роки незалежності її не відвідав жоден високий посадовець області. Ніхто не бачив, в якому вона жахливому стані. Туди навіть зайти страшно, не те що лікуватися. На жаль, нічим не може порадувати і Шацька школа. З 1961 року, коли я пішов у перший клас, у ній майже нічого не змінилося. Діти навчаються у дві зміни. Турбує також безконтрольне будівництво різних баз відпочинку, відсутність каналізації в селах Мельники, Світязь, Пульмо. Землі ж у нас піщані, пропускають усю гидоту в підземні води. Не втратити б нам через байдужість нашу красу — озера. На всі ці неподобства звертаю увагу місцевих і обласних керівників, виступаю на сесіях обласної та районної рад. Але важко щось зрушити з місця. Щодо планів на майбутнє, то хочу завершити будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу із спортзалом і басейном. Тоді будь-якої пори року можна буде скупатися в підігрітих цілющих водах озера Пісочне. Мрію, що пощастить віднайти кошти і облагородити фасади споруджених понад сорок років тому корпусів.

— Земля у вашому приозер’ї часто стає предметом різних нечесних торгів...

— Земельні ділянки якимось чином пороздавали не жителям Шацька і району, а людям, які живуть у Києві, Львові, Івано-Франківську... І до цього часу вони не використовуються, ніхто на них не будується. Їх просто тримають для подальшого продажу. Молоді сім’ї з Шацька і району хочуть тут будуватися, жити і продовжувати свій рід. Виборці часто звертаються до мене з проханням посприяти у виділенні земельних ділянок для спорудження житлових будинків. Отож як депутату, мені є ще над чим працювати.

— Та, попри все, ви щаслива людина?

— У мене чудова дружина, хороші діти, вірні друзі, робота, яка мені подобається. Нещодавно старший син Андрій одружився, отож маю ще одну донечку — невістку Таню. Андрій закінчив Харківську юридичну академію, працює в райцентрі Ратно. Сергій навчається на четвертому курсі торгово-економічного університету в Києві одразу на двох факультетах. Цього року йому присудили стипендію Верховної Ради України. Найменша донечка Оксана ходить у сьомий клас Шацької середньої школи. Теж радує тата хорошими оцінками. Дружина Галина родом з Рівненщини. Познайомилися, коли був там на практиці. 15 листопада виповниться 33 роки, як живемо разом. Я то на роботі, то у відрядженнях, тому більше уваги вихованню дітей приділяла дружина.

***

Сьогодні друг нашої газети Віктор Наумович Карпук відзначає день народження. Колектив редакції вітає іменинника і бажає йому багато років цікавого життя, удачі в усіх справах, радості від дітей, а ще чистої води в озері Пісочному і безхмарного неба над рідним Шацьком.

смт Шацьк Волинської області.

На знімках: директор санаторію «Лісова пісня», депутат Волинської обласної ради Віктор Карпук; сучасне обладнання дозволяє лікарям встановлювати точні діагнози та ефективно лікувати недуги.

Фото автора.