Приїзд на Хмельниччину Володимира Литвина можна було б назвати традиційною діловою поїздкою, якби не надзвичайно напружений графік зустрічей у колективах, мета яких — донести до людей чітку, державницьку позицію блоку, міркування щодо шляхів розв’язання політичної та економічної кризи, а головне — почути думку громади, її оцінки та бачення ситуації.

Коли урядовцями керуватимуть учені

У залі, де зібралися студенти та викладачі Подільського державного аграрно-технічного університету, професор, завідувач кафедри новітньої історії Київського національного університету, віце-президент НАНУ Володимир Литвин почувався як у своїй рідній стихії. Його виступ із цікавими історичним екскурсами, замальовками, співставленням із сучасними фактами, прогнозами майбутнього настільки захопили аудиторію, що ректор вручив Володимиру Литвину диплом почесного професора цього університету.

Бути успішним, не прислухаючись до порад вчених та аналітиків, неможливо у сучасному світі, — впевнений він, — тому не за горами той час, коли державами управлятимуть саме вчені, а не політики, чи, принаймні, останні діятимуть на основі їх порад.

А поки і політиками, і урядовцями, і чиновниками всіх рангів керуватиме бажання бути першим заради можливості збагатитися, країні не вдасться вийти із прориву. Ще кілька місяців тому Блок Литвина подав свої пропозиції щодо можливого скорочення на тридцять відсотків усього чиновницького апарату. Таку пропозицію було зроблено не на хвилі передвиборних гасел, а на основі наукових розрахунків. До того ж уже був досвід, коли під час спроби провести адміністративну реформу кількість різних органів центральної влади була зменшена із 86 до 37. Зрозуміло, що для чиновників цей процес відбувався болісно, зате країна в цілому легко пережила таке скорочення.

Чи може відділення виграти в армії?

— Володимире Михайловичу, у вашому підпорядкуванні у Верховній Раді майже два відділення, а це вже сила, з якою можна вступати в бій. Невже не поборете тих, хто тягне Україну до прірви? — одразу ж напряму запитав колишній фронтовик.

Це і задало тон розмові. Незважаючи на те, що на зустрічі в обласному госпіталі для інвалідів війни зібрались люди похилого віку, та ще й з серйозними проблемами здоров’я, з усього було видно, що силі їхнього духу, зацікавленості у сучасних державних проблемах, стурбованості щодо подальшої долі держави можуть позаздрити молодші покоління. Розмова точилась і навколо наступних виборів, і проблем корупції в державі, і щодо того, кому ж далі довірити країну. Колишні фронтовики, ветерани війни та праці з болем говорили про той безлад, котрий влаштували в країні політики та урядовці.

— Якщо ми приречені на вибори, то кожному із нас варто усвідомити, що повинні голосувати не проти тієї чи іншої сили, а за розумних і порядних людей, згуртованих в єдину команду, — поділився своїми міркуваннями голова Народної партії Володимир Литвин.

У залі була підтримана думка і про те, що країна повинна повернутись до голосування за мажоритарним принципом, коли кожен депутат несе відповідальність перед своїми виборцями, а ті, в свою чергу, мають з кого спитати за помилки і невдачі. Якщо ж у нинішньої влади не вистачає сміливості повернутись до такої системи, то варто хоча б проводити голосування за відкритими списками, щоб у Верховній Раді не опинялись олігархи разом із своїми родичами, охоронцями і водіями.

— Справді, ми добре знаємо нашого депутата Василя Шпака, — підтвердили ветерани. — А довіряючи йому, довіряємо і Народній партії. Бо ж скільки добра зробив для людей! І про нас, стариків, не забуває, дякуємо за те.

Щодо Блоку Литвина, то він і надалі дотримуватиметься принципів чесної і відвертої перед народом політики. А от для того, щоб побороти армію корупціонерів, треба справді серйозно попрацювати і повоювати. І для початку заборонити кожному державному чиновнику після виходу на пенсію протягом п’яти років займатись бізнесом.

Кому затягувати паски?

Хмельницьке ТОВ «Едельвейс» — молоде і перспективне підприємство. Утримуватись на плаву йому вдається як за рахунок добре продуманої виробничої політики, так і завдяки старанням колективу. А трудяться тут переважно жінки. Тому й поговорити вирішили насамперед про сімейні проблеми та турботи. Щиру розмову розпочав Володимир Литвин, розповівши про дружину, дітей, згадавши батьків. А далі і присутні насмілились:

— Знаєте, мої батьки так хотіли, щоб я у селі залишилася, — розпочала Міла Зубар. — І я була не проти. Поки хоч якась робота в господарстві була, то ходила, а потім вже нічого не стало. А у мене ж двоє діток. Виховую їх сама, без чоловіка, і, як з’ясувалось, ніякої допомоги від держави таким родинам не передбачено. А нам дуже важко. І в село повернутись немає як. І в місті квартири немає, доводиться знімати житло. А спробуй проживи на одну зарплату.

Тема ця актуальна і для колективу, бо більшість його працівниць повторили шлях своєї колеги із сільського двору до міста, так і для області в цілому. Адже середня заробітна плата на Хмельниччині майже на півтисячі гривень менша, ніж у державі, а ціни на все просто зашкалюють.

— Коли на цьому фоні звучать пропозиції затягнути паски, як їх можна сприймати? — запитав Литвин. — Долати кризу за рахунок людей — це справжній злочин. Тому наш блок і виступив із пропозиціями щодо реформи системи оплати праці, яка штучно занижена втричі. Ми категорично проти того, щоб на два місяці заморозити зростання прожиткового мінімуму і зарплати.

Натомість варто було б ввести прогресивне оподаткування, коли б багаті платили до 70 відсотків з прибутку, а бідні були взагалі звільнені від таких податків. До того ж варто було б в разі незаконної приватизації та невиконання приватизаційних зобов’язань повернути до державної власності підприємства. Ще один крок — провести гласно і під народним контролем суцільну інвентаризацію всіх земель.

Команда, яка йтиме вперед

Якщо поки не вдається здійснити їх на державному рівні, то команда Литвина почне робити їх у силу своїх можливостей на місцях. На Хмельниччині є кому підтримати свого лідера. Імена народних депутатів Василя Шпака та Віталія Олуйка добре відомі в краї, адже, мислячи по-державному масштабно, вони зробили чимало для розвитку його економіки. Міцно стоять на ногах господарники з величезним досвідом Василь Шуляк, Володимир Марченко, Петро Іващук, котрі, незважаючи на всі вибрики сучасної економіки, знають, як дати людям роботу і заробітки. Всі вони були учасниками зустрічей, і кожен готовий не тільки приєднатись до висловлених пропозицій, але й взяти частку відповідальності за все, що сталось в державі, на себе. Тільки такий чесний і відвертий підхід може гарантувати успіх справи.

Хмельницький.