Цей тиждень пройшов під знаком відновлення роботи Верховної Ради шостого скликання. Однак він виявився малопродуктивним, як і у попередні рази. Передусім тому, що уряд повторював: в Україні економічної кризи немає.
На жаль, як з’ясувалося, проблеми не просто стукають у двері нашого спільного дому, а вже й зайшли у нього. Щоправда, орган, який мав би рятувати економіку, присипав усіх, доки не відбулося засідання Ради національної безпеки й оборони. Лише після того урядовці пообіцяли, що законопроект по мінімізації наслідків світової фінансової кризи незабаром побачить світ.
Одначе народним обранцям обіцяної
«дитини» довелося чекати до четверга, майже за народною піснею. Уже перший поверхневий аналіз засвідчив: із задекларованих обіцянок виконана одна: народу доведеться-таки затягнути паски. Головний лейтмотив урядового документа — підняття рівня мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму відкладається на два роки. Інше нововведення — можливість банків забирати майно у позичальника. При цьому не враховуючи, який термін повернення кредиту прострочив боржник, що несе ризики для пересічних громадян. Скорочення чиновницького апарату на двадцять відсотків обернулося скороченням на двадцять відсотків витрат на його утримання. А це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Отож можна констатувати, уряд проявив себе у всій красі. Не може не дивувати і фраза прем’єра, сказана з великою гордістю, про те, що «урядовці працювали над документом цілу ніч». Вона, скоріше за все, свідчить про непрофесіоналізм тих, хто входить у високі кабінети будинку на вулиці Грушевського. Адже криза розпочалася не в серпні цього року, не з краху кількох іпотечних інститутів у США. Криза розпочалася, насправді, влітку минулого року, коли раптово в усьому світі почалося зростання інфляції. На жаль, нинішній український уряд проігнорував у запалі боротьби за головне крісло країни симптоми нинішньої економічної кризи. Відтак вона почала бити по українцях з перших днів перебування при владі Юлії Тимошенко.З іншого боку, коли почали валитися іпотечні банки в США, хіба не можна було прорахувати те, що криза невдовзі зачепить Україну? Одначе, попри наявні ознаки кризи, фракції БЮТ і Партії регіонів вирішили вкотре позбавити Президента важелів впливу на ситуацію в країні. Як наслідок — маємо те, що маємо: просимо 14 мільярдів доларів у Міжнародного валютного фонду для стабілізації банківського сектору. І — гордимося: ще нікому МВФ такої позики не надавав.
Власне можна було б показати й інші прояви непрофесіоналізму економічного блоку нинішнього складу уряду, але чи варто? Солодкоголосі сирени завели корабель української економіки у протоку між Сціллою світової кризи і Харібдою тотального збідніння народу. Блокування трибуни Верховної Ради пропрем’єрською фракцією не залишає шансів на його порятунок. Отож, видається, що нам усім паски таки доведеться затягувати. І не трішечки, як обіцяла Юлія Тимошенко.
