Через конфлікт між тренерами спортсмени позбавлені можливості брати участь у змаганнях. Втрачаючи час, вони втрачають і нагороди

На перший погляд, жодних зовнішніх змін у заняттях цієї групи борців тхеквондо не сталось. Як і раніше, вони приходять на тренування в спортивний зал: щодня кілька годин ранкових, а потім — вечірніх занять. Розминка, силові вправи, спарингові бої... Дехто робить лише перші кроки на шляху до бойової майстерності. Для декого такий розпорядок триває вже багато років. Та це тільки зовні все звично і стабільно. Насправді не тільки спортсмени, а й їхні батьки всерйоз стурбовані їхнім спортивним майбутнім. Внутрішнє напруження з кожним днем дедалі більше зростає — рано чи пізно хтось має перемогти.

Невидимий удар

У тхеквондо є цікаве правило: справжній майстер б’є так, що його удар непомітний, суперник має відчути. Хто завдав цього першого невидимого удару в суперечці тренерів, тепер сказати важко. Тренер Сергій Серебряков, викладач обласного центру фізичного виховання, каже, що він його справді відчув, але найбільше постраждала група його спортсменів. З точки зору тренера, причиною конфлікту стали особисті стосунки між ним та головою федерації тхеквондо області Сергієм Пісоцьким. А події розгортались так.

Шість років тому Серебряков почав працювати зі спортсменами у Хмельницькому. За цей час встиг підготувати чотирьох майстрів спорту, вісім кандидатів у майстри, близько двох десятків першорозрядників. Його учні ставали призерами різних змагань не тільки в Україні, а й за кордоном. Лише торік здобули сім медалей на чемпіонатах країни серед дорослих. А загальні результати серед дітей принесли команді Серебрякова третє місце. Тренер устиг відправити у приватному порядку своїх спортсменок на відкритий чемпіонат Ізраїлю та на навчання до визнаних майстрів до Кореї, батьківщини тхеквондо. Для цього знайшлися спонсори. І не випадково: бо спортсмени почали показувати пристойні результати, тому і у них, і у тренера з’явилися серйозні плани на участь у змаганнях найвищого класу — Олімпійських іграх.

На думку Серебрякова, саме ця перспектива і успіхи його спортсменів стали причиною виникнення конфлікту. Мовляв, тим, хто раніше посідав лідируючі позиції в області, стало не по собі від того, що на перемогу і серед спортсменів, і серед тренерів претендує хтось інший. Утім, це суб’єктивна думка. Але об’єктивні реалії почали складатись так, що Серебрякова виключили з обласної федерації тхеквондо. Автоматично вибула... вся його команда. До того ж усі спортсмени «завалили» іспит на перший дан і отримання чорного пояса, без чого неможлива участь у всеукраїнських змаганнях. Не пройшовши цей етап, годі думати про будь-які міжнародні змагання..

Інформацію про всі ці події було оприлюднено в Інтернеті. Про чвари у Хмельницькій федерації стало відомо багатьом спортсменам. Стерпіти це ні голова федерації, ні вся його команда не змогли. Тож обласна федерація визнала таку поведінку неетичною і виключила Серебрякова зі своїх лав. Але чому за «паровозом», тобто тренером, пішов весь потяг — вся команда спортсменів, залишається незрозумілим.

Конфлікту не було, був непрофесіоналізм

Саме так коментує всю історію інший її учасник — Сергій Пісоцький, голова обласної федерації тхеквондо, старший тренер збірної країни з цього виду спорту. Людина не випадкова у тхеквондо, її спортивні здобутки справляють враження. Саме Пісоцький доклав чимало зусиль, щоб цей вид спорту утвердився в області. Розпочавши в районному центрі, за два десятиліття він зумів розширити обласну федерацію майже до тисячі чоловік. Серед його вихованців — шістдесят майстрів і три майстри спорту міжнародного класу. Серед учасників із 108 країн у чемпіонаті світу його підопічний Сергій Мостіпака здобув бронзу, а Надія Шалай стала на цьому турнірі п’ятою. В останньому чемпіонаті країни команда області посіла друге місце, а за минулорічними результатами хмельницькі тхеквондисти стали третіми в державі.

— І все було б добре, якби раптом не з’явився Серебряков, котрий захотів поставити все з ніг на голову, — переконаний Пісоцький. — Він хоче бути першим, хоча не заслужив цього права. Та й діти, не склавши іспити, постраждали тільки через його непрофесіоналізм. Їм просто треба краще готуватись і складати іспит, тоді дорога до змагань буде відкрита.

Від тренера не відступимось

Можливо, із думкою Пісоцького можна було б погодитись, якби не самі спортсмени. Всі вони в один голос заявляють: «На Серебрякова розпочато гоніння. Нам не раз пропонувалося подумати над своїм спортивним майбутнім. Що означало: ви відмовляєтесь від цього тренера, і жодних перепон з подальшою спортивною кар’єрою, участю у змаганнях у вас не буде».

Та ніхто з дітей чи їхніх батьків не погодився на таку пропозицію. Але, залишившись із тренером, вони не просто втратили можливість брати участь у змаганнях, а й були переведені у резервний склад, втратили виплати на харчування і на фінансування всіх відряджень.

Оля Лебедєва тхеквондо захоплюється вже сьомий рік. Майстер спорту, вона була срібним призером чемпіонату України, брала участь та перемагала у турнірах, котрі проходили в Росії, Німеччині, Бельгії, Ізраїлі. Для студентки-третьокурсниці настав пік її спортивної кар’єри, бо спортивний вік короткий. Але незрозумілий для неї конфлікт перекреслив усе. Незабаром майже рік, як вона не може брати участі у жодних змаганнях. Чому раптом опинилась поза членством у федерації, теж залишається незрозумілим, бо до цього часу у неї збереглася спортивна книжка з печаткою федерації і зазначенням про членство в ній. Та й кілька років поспіль організація не відмовлялась від її членських внесків у сотню гривень.

Колегу повністю підтримує і Олена Тішенко. Тричі вони звертались до федерації із заявами про відновлення незрозуміло яким чином втраченого членства, але жодних зрушень у справі так і не відбулось. Лише щоразу чули недвозначні натяки: робіть правильні висновки.

«Правильних» висновків ніхто з команди Серебрякова так і не зробив. Щоб отримати чорний пояс і продовжити свою кар’єру, спортсмени вирішили піти обхідним шляхом. Як розповідали, для складання іспиту вирушили до столиці, де спочатку пройшли навчання, а потім склали іспит з техніки корейському тренеру, який володіє шостим даном майстерності (до речі, в обласній федерації такого ступеня не має ніхто).

Усі були натхнені цією перемогою і переконані, що блокаду знято. Але під час зустрічі з Пісоцьким мені довелось почути від нього, що такий іспит не має жодної сили: вони мають складатись тільки всередині федерації, і дійсними є тільки її посвідчення. Тож з усього виходило, що спортсменів знову ошукали в їхніх надіях?

Спортивна честь і гроші

Цікаво, що під час розмов і з учасниками конфлікту, і зі спортсменами, яких мимоволі було втягнуто в нього, батьками, котрі стали свідками несправедливих утисків щодо їхніх дітей, дуже часто звучали слова не про спортивну честь і благородство, а про... гроші.

Часи гострого спортивного фінансового голоду, здається, відходять в минуле. Голова обласної федерації розповів, що річне фінансування саме цього виду спорту в області становить близько двохсот тисяч гривень.

Лише на харчування спортсменів, залежно від успіхів, виділяється від 270 до 450 гривень на місяць. 250 гривень, котрі отримує кожен під час спортивних зборів, теж у кінцевому підсумку виливаються в чималу копійку. Розподіляти ці гривневі потоки — річ, справді, спокуслива.

Не маю підстав говорити про жодні фінансові махінації. Але те, що чутки і чвари навколо спортивних грошей не вщухають, — факт.

Журналісту важко назвати правих і винних у цій ситуації. Тим паче говорити про будь-які фінансові афери. Для їх перевірок є інші структури. А в подібній ситуації конфлікту, думається, їх втручання було б не зайвим.

Безсумнівно одне: хтось мав би допомогти навести порядок у спортивній родині. Після листів-звернень батьків спробу зробило обласне управління у справах сім’ї, молоді та спорту. В результаті з’явився такий лист:

«...управління ініціювало проведення зустрічі усіх 16 тренерів з тхеквондо. Ухвалено рішення загальних зборів тренерів ОФТ допустити до участі в чемпіонаті області з тхеквондо вихованців тренера Серебрякова... Фахівці відділу культури і спорту управління планують побувати на змаганнях. Подальша участь спортсменів у Всеукраїнських змаганнях залежатиме від показаних ними результатів на обласних турнірах».

Здавалося б, нарешті справа зрушила з мертвої точки. Але... Серебряков отримав цю відповідь, до речі, хоча і на офіційному бланкові, але без печатки і підписану лише виконавцем, а не начальником управління, лише на особисту вимогу через два тижні (!) після початку вказаних у ній змагань.

З усього виходило, що влада начебто не опинилась поза конфліктом, допомогла спортсменам. Але так і залишилося незрозумілим, чому всі тренери краю повинні були давати дозвіл на участь в обласних змаганнях саме цим борцям? Зрештою дорога начебто відкрита, але зробити на ній хоч один крок так і не вдалось.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.