Петро СИМОНЕНКО (КПУ):

— Ситуація критична, і те, що очікує Україну, визначено не лише зовнішніми чинниками, а й тією бездарною політикою, яка проводилася в останні роки. Антикризові заходи повинні здійснюватися не за рахунок простих людей, а за рахунок власників підприємств. Треба прийняти рішення для наведення порядку в країні, бо у нас практично немає управління — Кабінет Міністрів займається одним, прем’єр — іншим, парламент заблоковано, а місцеві адміністрації займаються дорозтягуванням власності. Ми повинні зробити жорсткішим управління країною. Кризові явища триватимуть наступні півтора року або й до трьох-чотирьох років, тому ми й пропонуємо підтримку не спекулятивного банківського капіталу, а реального виробника. НБУ сьогодні має підтримувати не лише комерційні банки, а напряму через рішення парламенту кредитувати найбільш значимі виробництва, підприємства, які забезпечують роботою наше населення. Ми пропонуємо негайно ввести державну монополію на реалізацію зерна за кордон і у такий спосіб стабілізувати ціни. Якщо власники підприємств звільняють людей, то ці підприємства треба негайно передати у власність трудовим колективам.

Ірина АКІМОВА (Партія регіонів):

— На сьогодні тисяча гривень, роздана руками Тимошенко нашому народу, обернулася в заморожування депозитів у банках. 11 мільярдів неповернутого ПДВ погіршує і без того критичний стан наших підприємств, загрожує зупинкою, особливо металургійного, хімічного комплексу і будівельних компаній. 80 відсотків підприємств сільського господарства є збитковими. Ось ціна діяльності уряду Тимошенко.

Ще з лютого Партія регіонів попереджала про існуючі економічні ризики і пропонувала конкретні заходи. Ми говорили про неможливість прийняття популістського бюджету, який призведе до фінансової кризи. Ми зареєстрували два законопроекти, один із яких стосувався незалежності Національного банку у вирішенні фінансових питань. Тиждень тому зареєстрували законопроект про гарантії вкладів фізичних осіб. І своїми діями показуємо, що у нас є програма антикризових заходів, у той час як уряд нічого не робить. Сьогодні не треба нас лякати проблемами, катастрофами, а треба працювати прагматично і чітко.

Володимир СТРЕТОВИЧ («НУ—НС»):

— На превеликий жаль, сьогодні український політикум не чує, що український люд — 90 відсотків населення — не хоче позачергових виборів. Судячи із заяв, що лунають у цій залі, цього не хоче і більшість парламентаріїв. Однак чомусь усі виступають за те, що ці вибори повинні відбутися. Якщо правителі не в змозі керувати країною, їм на допомогу має прийти колегіальний орган, ім’я якому — Верховна Рада України.

Як вийти з цієї ситуації? Давайте на період, доки стабілізується ситуація, укладемо поіменну коаліцію, щоб працюючий парламент проголосував ті закони, які потрібні всім, усьому народу. Голосуватимемо одностайно і у такий спосіб збережемо парламент. Оскільки за Конституцією кожен депутат голосує особисто, це означає, що кожен натискає кнопку після узгодження своєї внутрішньої позиції із тим, що пропонують у парламенті. Оскільки ми несемо відповідальність за те, що відбувається у країні, пропоную, починаючи від сьогодні сформувати коаліцію депутатських фракцій, яка налічуватиме більш як 226 голосів, і парламент працював би, кидаючи виклик загрозі, що сьогодні насувається на Україну.

Іван КИРИЛЕНКО (БЮТ):

— Велика біда стукає в наш дім. І як кажуть у народі, коли горить хата, треба гасити пожежу, а не з’ясовувати, хто старший у сім’ї. Сьогодні суспільство, люди, які можуть втратити роботу, зарплату, заощадження, хочуть почути чіткі й зрозумілі відповіді: як влада в Україні відповідатиме на виклики, що принесла до нас загальна фінансова економічна криза. Цілком очевидно, яким божевіллям і абсурдом виглядають дострокові парламентські вибори. У країні вже сформувався цілий прошарок суспільства, для яких вибори — це жнива. За тими можливими виборами одразу починаються президентські перегони, після них доморощені оратори вже прогнозують знову дострокові перевибори до парламенту, щоб під майбутнього очільника нації мати більшість у Раді. Після цього на черзі вибори до місцевого самоврядування. Процес перевиборів у країні вже перетворюється на безперервне річище.

Який з цього висновок? Негайно зупинити цей театр абсурду, країна має відпочити від виборів. Необхідно накласти мораторій на проведення в країні будь-яких виборів. А якщо вже і проводити їх — то через рік, одночасно і президентські, і парламентські.

Володимир ЛИТВИН (лідер блоку свого імені):

— Ті дії, які сьогодні чинить українська влада, можна охарактеризувати словами Шевченка: «Кайданами міняються, правдою торгують». Ще на початку вересня наша фракція запропонувала план невідкладних дій і розіслала усім фракціям. Це, по-перше, прийняти суспільну угоду за підписом Президента України, Прем’єр-міністра і голів депутатських фракцій у Верховній Раді, яка має ухвалитися парламентом як закон про основні засади внутрішньої і зовнішньої політики. Це має припинити практику списування всього безладу, який чиниться у країні, на недосконалість Основного Закону. Далі — визначити пріоритети внутрішньої і зовнішньої політики, як-то взаємини з НАТО, мовні, релігійні питання, історичне минуле, Чорноморський флот тощо. Наступне — деполітизація правоохоронних та силових структур, судової системи, скорочення державного апарату на третину, уніфікація чисельності депутатського корпусу місцевих рад пропорційно до кількості населення. Формування державного бюджету на чітко визначених пріоритетах, зокрема, охорона здоров’я, сільські території, житлово-комунальна сфера, освіта, наука, системне соціальне забезпечення. Надати суспільству всю інформацію про розмір соціальних зобов’язань, які держава має виконувати відповідно до чинного законодавства, та перелік законів, які чинна влада не реалізовує. Негайно прийняти рішення про реформування системи оплати праці і пенсійного забезпечення. Ввести диференційоване прогресивне оподаткування доходів громадян — багаті повинні платити, особливо нині. Публічний аналіз результатів і наслідків уже здійсненої приватизації, визначення переліку підприємств, об’єктів і сфер, які забезпечують національну безпеку і суверенітет держави і не мають підлягати приватизації. Провести прозору інвентаризацію земель.