Село Калинник не значиться не тільки на офіційній карті України, а й у реєстрі Держкомстату

Свою назву село отримало від Калинової балки. Тепер калина тут зовсім перевелася, і старожили з цього приводу кажуть так: балка зникла й село за собою потягнула.

Такий песимістичний настрій з’явився у людей, коли з’ясувалося, що село Калинник не значиться не тільки на офіційній карті України, а й у реєстрі Держкомстату. Про це селяни довідалися випадково. Одному з них для продажу будинку знадобилася довідка з Бюро технічної інвентаризації, а там видавати її відмовилися. Погортали класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України й заявили, що таке село тут не значиться. Дізнавшись про таку новину, жителі села були вкрай обурені. Живуть тут лише пенсіонери, які, власне, село і створювали. Будували будинки, дороги, працювали в місцевому господарстві. Зрештою, мають паспорти, в яких чітко зафіксовано місце тривалого проживання й прописки, а саме — село Калинник, що є адміністративною одиницею в структурі міста Свердловська і входить до складу Провальської сільської ради.

Жителі, звичайно, почали з’ясовувати причини, з яких позбавили української прописки цілий населений пункт, що складається з 46 реальних дворів і майже 90 його реальних жителів. На їх звернення Свердловська міська рада повідомила, що село Калинник не було включено в класифікацію об’єктів адміністративно-територіального устрою України, оскільки внесення змін у зазначений класифікатор не належить до компетенції міськради і його виконкому. У свою чергу виконком склав запит у Державний комітет статистики України, але він залишився без відповіді.

Просто анекдот!

Останнім часом голова Провальської сільської ради Сергій Дем’яненко добре освоїв дві професії — архіваріуса і юриста, незважаючи на те, що за дипломом він фахівець сільського господарства. Життя змусило. Останні два роки він різними способами намагається довести існування села, тому ретельно працює з архівними документами. З’ясувалося, раніше влада все відстежувала: і скільки голів худоби на подвір’ях тримали, і скільки неписьменних у Калиннику було. Отож Сергій Олександрович вивчив історію села на рівні краєзнавця, а, можливо, навіть і краще. Копії численних документів доводять, що справді Калинник існує з 1955—1956 років. І тоді голові спало на думку: а може, варто звернутися до суду і з його допомогою відновити справедливість? Але юристи позовну заяву Сергія Дем’яненка не підтримали, пояснивши, що такі питання не належать до компетенції суду.

Питання руба

В обласному архіві знайшовся один цікавий документ, який доводить, що проблеми з «пропискою» у Калинника були й раніше. У ньому йдеться про вибори народного судді й про створення у зв’язку із цим виборчого округу. Отже, згідно з документом від 1963 року, в округ №33 входить три села, а базується він у селі Калинник. Водночас у документі є приписка, що в адміністративних довідниках такого села немає. Просто анекдот якийсь!

Хоча слідство і не вели знатоки...

Довгоочікувану відповідь від Держкомстату отримали місяць тому після повторного звернення. Як виявилося, нинішній класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України було укладено 2000 року на підставі такого самого документа періоду СРСР. Проаналізувавши дати, Сергій Олександрович звернув увагу на такий факт. Класифікатор радянського періоду був складений ще до того, як в 50-х роках з’явилося село Калинник. Отже, населений пункт не значився в реєстрі навіть у роки радянської влади. От вона, довгоочікувана істина: село ніколи не вносили в класифікатор — ні в СРСР, ні в нинішній Україні. Хто в цьому винен? Швидше за все, чиновники. Як каже Дем’яненко, ті, хто працював над створенням нового класифікатора незалежної України, просто «поміняли палітурку об’ємного документа — з радянського на український — і на цьому завершили свою роботу». Якби поставилися до справи ретельно, відповідально, такого не сталося б.

Варто зазначити, що раніше жителі села ніяких незручностей від своєї «віртуальності» не зазнавали. Вона якось не проявлялася, тому що ні Свердловськ, ні Луганськ Калинник зі списків не викреслювали. Для них це реальний населений пункт. Проблеми в селян з’явилися останніми роками. Вони вважають, що винні в цьому «люди, які сидять у Києві». Хочуть до них достукатися й звернулися по допомогу до народного депутата Наталії Королевської.

Держкомстат радить: народіться заново

У ситуації, що склалася, найбільше страждає населення. У Калиннику сьогодні стоїть декілька закритих будинків, власники яких не можуть їх продати або вступити в спадщину. Частину проблеми вирішили за допомогою суду. Судова інстанція тепер визначає, що село Калинник насправді існує, і видає таке рішення. Але Бюро технічної інвентаризації свого висновку про технічний стан домобудівництва й право власності не видає, посилаючись на класифікатор. Конкретніше — на відсутність у ньому цього населеного пункту. Вихід із ситуації, що склалася, підказав Держкомстат: утворити нове село, точніше, зареєструвати його по-новому. На думку сільського голови, цей шлях цілком реальний, за одного істотного «але». Сесія міської ради днями розгляне питання й ухвалить рішення щодо створення нового населеного пункту Калинник, підтримають своїх колег і депутати обласної ради. Далі долю села має вирішити Верховна Рада, яка перебуває сьогодні, м’яко кажучи, у неробочому стані. Скільки ще селянам чекати?

Луганська область.