Соломія знову в Мілані

Скульптурний портрет Крушельницької встановлено в «Ла Скала»

Коли львів’яни звернулися до дирекції міланського театру «Ла Скала» з пропозицією встановити в театральному музеї погруддя Соломії Крушельницької, мало хто вірив в успіх. По-перше, це дороге задоволення; по-друге, у всесвітньо відомій опері не було досі жодного бронзового жіночого скульптурного портрету, навіть Марія Каллас увічнена в театральному музеї лише живописом, а тут — скульптурний портрет українки!

Тож спочатку Міланський театр відгукнувся на пропозицію українців лише згодою надати невеличке місце на музейному столі. Львів’яни схопилися за голову — це ж сімдесятисантиметрове бронзове погруддя! І вмовили таки директора музею Ренато Гаравалья приїхати. Він хоч і не одразу знайшов на карті Львів, як пізніше признався, однак приїхав. І був вражений і нашим театром, і скульптурою Крушельницької. Треба сказати, львів’яни припасли серйозний аргумент: у дзеркальному залі Львівської опери вже стояло інше бронзове погруддя співачки. До речі, робота того самого автора — Ярослава Скакуна. Враження скульптура справляла вишукано-емоційне. Гаравалья здався і погодився встановити погруддя в почеснішому залі, між портретами Леонкавало і Карузо.

Щоправда, Ренато Гаравалья сказав, що їхньому музеєві вже не раз пропонували портрет Крушельницької різні художники, в тім числі й українські. Беручи до уваги світову славу співачки та її тріумфи на італійській і, зокрема, міланській сцені, ці пропозиції розглядалися. Однак, по-перше, жодна робота не сподобалася так, як робота Ярослава Скакуна. По-друге, ніхто не був таким послідовним, як дирекція Львівської опери.

А ще італійці розуміли: Україна не настільки багата країна, щоб робити такі подарунки, однак показала приклад, як треба шанувати пам’ять своїх геніїв.

На шляху бронзової Соломії до Італії було чимало підводних каменів. Три роки директор Львівського театру Тадей Едер не міг здійснити свій задум. І зовсім не через італійців! Саме в Україні затіяли якусь дивну тяганину з узгоджень, дозволів та амбіцій. Вищий ешелон наших адміністраторів вирішив, що дозвіл на встановлення має дати саме він, і їхати до Італії — також він, а не ті, хто мав до справи дотичність. Часом у список делегації, що повинна була їхати до Італії, «не влазив» мало не сам автор погруддя, я вже не кажу про тих, хто дав гроші на це зовсім не дешеве задоволення. А без команди львівських спонсорів бронзова співачка аж ніяк не потрапила б до Італії.

Але вона туди таки потрапила. Можна зрозуміти львів’ян, які після всіх перипетій, вже прощаючись з Міланом, проїхалися містом. Біля «Ла Скала» побачили довгу чергу і розчулилися. Це була черга до музею уславленої опери. Ці люди, що з’їхалися з усього світу, йшли до музею, щоб зустрітися там з геніями музики, в тім числі й із нашою Соломією Крушельницькою.

Львів.

Довідка «Голосу України»

Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував їй свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй». Передісторія така: 17 лютого 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» Пуччіні показав свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Глядачі оперу освистали. Славетний маестро почувався розчавленим. Друзі вмовили Пуччіні запросити на головну партію Соломію Крушельницьку. 29 травня на сцені театру «Ґранде» у Брешії відбулася прем’єра оновленої «Мадам Баттерфляй», цього разу — тріумфальна. Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Саме після цієї вистави, зворушений і вдячний, Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет.

Успіхи С. Крушельницької на оперних сценах світу — також успіх і визнання українських музики і мистецтва.