Антикризова постанова Нацбанку вгамує пристрасті, але не розв’яже проблеми — один на ринку не воїн.
Уряд пішов назустріч металургам — люби мене, як я тебе.
Промислове виробництво у вересні скоротилося на 4,5 відсотка проти вересня минулого року — що менше товару, то більше клопоту.
Про невідкладне
Звітного тижня офіційно не розпочався опалювальний сезон. Бо кімнати отеплювало сонце, а не газові конфорки. Бо суперечки про нові-старі тарифи між регуляторами електроенергетики і експлуатаційниками розподільних газових мереж нагадували підрахунок трудоднів у колишньому колгоспі, а справжні пристрасті кипіли біля банкоматів і кас.
Спантеличені антикризовою постановою Нацбанку малі вкладники вимагали повернути їм заощадження, а ті, що більш грошовиті, — розкуповували золото. За тиждень обсяг вимог сягнув мільярдів гривень (від початку місяця і до появи постанови — 6 мільярдів гривень). Паніка, як завжди, спиралася на чутки і не мала економічного підгрунтя. Хтось не дочув, що обмеження Нацбанку не стосуються поточних рахунків до запитання. Хтось — що заборона на дочасне закриття стосується лише довгострокових депозитів (на рік і більше). Ще хтось — що за сімейного форс-мажору можна виклопотати у банку навіть заборонений депозит. Недостатня поінформованість (постанова адресувалася передовсім комбанкам) насторожувала, а суперечливий зміст деяких положень про умови торгівлі (приміром, не кредитувати імпортерів, якими по суті є експортери також) пригнічувала геть зовсім. Адже це могло спричинити їхню відмову від банківських послуг і підвести банки до втрати ліквідності як такої. Поза тим, якщо вона сягає 18 мільярдів гривень, то непокоїтися поки що нічого. Проте, угледівши в постанові кредитну стелю, банкіри зрозуміли, що вони стоять на порозі безробіття. А тут іще черговий рейтинговий шпичак від рейтингового агентства
«Фіч»: мовляв, ризики для банківської системи через відлуння глобальної фінансової кризи, політичну нестабільність і погіршення макроекономічної ситуації істотно зросли. Не усвідомити цього вповні означає приректи країну на неплатоспроможність! За цим стоїть втрата валютних потоків і для стабілізації курсу гривні, і для покриття багатомільярдних доларових боргів комерційних банків перед закордонними, і для фінансування критичного імпорту та підтримки поточного рахунку платіжного балансу країни. Федерація роботодавців, нагадавши про чотириденний режим роботи меткомбінатів та неоплачені відпустки машинобудівників, застерегла, що через кілька місяців ми матимемо півмільйонну армію безробітних. Втративши по суті можливість позичати на Заході, в Нацбанку згадали про незатребуваний «стенд-бай» від МВФ, а в уряді — про реабілітаційні преференції для металургійної та хімічної галузей. Але від МВФ за таких політичних та валютних ризиків, як у нас, можна й не одержати 14 мільярдів доларів, на що розраховують в уряді та секретаріаті Президента. Нагадаю, 2004 року рада директорів МВФ затвердила річну програму співпраці «упереджувальний стенд-бай», яка передбачала виділення Україні кредиту у 605 мільйонів доларів в разі різкого погіршення платіжного балансу, що ми тепер і маємо. До честі Нацбанку, в останній момент він вніс корективи у свою «антикризову постанову», які пом’якшили умови кредитування суб’єктів господарювання.Як проекти стають прожектами
Нестабільність на світових фондових майданчиках не мине так швидко, як усім того хочеться. Металурги це усвідомлюють добре, як ніхто інший. У вересні вони скоротили виплавлення чавуну на 21,4 відсотка і на 25,9 відсотка проти серпня. Вітчизняний ринок прокату може скоротитися цьогоріч на 5—10 відсотків. Взагалі втрати металургійного сектору не дозволять компенсувати безперечні здобутки аграріїв, а поточне падіння попиту на український метал уже поставило під сумнів реалізацію багатьох перспективних інноваційних проектів. Серед тижня гендиректор компанії
«Метінвест-Україна» Олег Ольшанський згадав, приміром, про плани спорудити до 2011 року на Єнакієвському метзаводі дрібносортний стан 250 потужністю 750 тисяч тонн на рік, які, дуже схоже, доведеться переглядати. Зараз собівартість українського прокату перевищує світові котирування, а його споживання на внутрішньому ринку дуже обмежене. Зважаючи на усе це, уряд надав металургам і хімікам низку преференцій, на яких вони наполягали. Але дармових пільг для економіки не буває. І перевезення за пільговими тарифами для гірничо-металургійного сектору відгукнуться зниженням рентабельності залізничного транспорту за підсумками року, про що одразу ж заявив міністр транспорту і зв’язку Йосип Вінський.За все треба платити
А промислове виробництво тим часом скорочується. Проти серпня — на 4,1 відсотка, проти вересня минулого року — на 4,5. Це свідчить про те, що ми можемо відповісти на глобальну рецесію своєю власною. Авжеж, завдяки темпам розвитку торгівлі та транспорту ми можемо вийти на фініш року з економічним зростанням у 5—6 відсотків. Але не може не турбувати абсолютне скорочення обсягів виробництва у харчовій промисловості (5,5 відсотка), легкій промисловості і в нафтопереробці (по 2,1 відсотка), де дуже швидко формується інфляційний потенціал. Згадувана вище антикризова постанова Нацбанку, нагадаю, заборонила стовідсоткову передоплату некритичного імпорту — і це надихнуло багатьох операторів на ринку нафтопродуктів підняти ціни. За все треба платити.
Мал. Василя ФЛЬОРКА.
