Хоча Василина Яківна жива-здорова, за документами її вже нема

Насправді, як згодом з’ясувала, за документами вона вже була покійна. Турботливий «племінник» привіз у відповідну інстанцію довідку про її смерть, паспорт. На основі цього йому видали на поховання три її пенсії у розмірі майже 2000 гривень.

...З Василиною Яківною побачилися у Гориці. У цьому невеличкому селі Менського району вона має батьківську хату. Тут вона багато років пропрацювала за «палички» у колгоспі, а потім поїхала в обласний центр, де й заробила прибиральницею квартиру. Нині там проживає племінниця, яка їй допомагає (чоловік, син, сестра пенсіонерки померли. — Авт.). В. Семітько з хвилюванням у голосі оповідає про шахрая, який завітав на білій машині в їхнє село:

— Він сказав, що із соцзабезу і розвозить продукти ветеранам. Ну, і треба, каже, щоб їх отримати, дані з паспорта. Я його попросила, аби він мене почекав надворі. Зайшла у хату, знайшла у шухляді паспорт, аж обертаюсь — він уже з порога на мене дивиться. Витяг з торбини дві консерви, півкіло дешевих цукерок, кілограм цукру, печиво, макарони. Ніколи б не подумала, що такий солідний чоловік здатний на таку пакість! Бачу, жарко йому, аж піт виступає, хоча у хаті прохолодно. Паспорт записав, а потім не віддає, крутить у руках. Я його все-таки забрала і поклала назад у шухляду. Йду з хати, аби вивести непроханого гостя. Вийшла, а він за мною ніби йшов, та не вийшов! Я й завмерла від страху. Він як загіпнотизував мене!

Лише коли чоловік поїхав, жінка, занепокоєна його підозрілою поведінкою, вирішила переховати документи в надійніше місце. Відкрила шухляду — а там порожньо!

— Це ж треба — такого старця, як я, обмахлював! — хитає осудно головою. — Якби встигла, кочергою йому ту машину побила б.

Жінку непокоїть:

— Хто на мене виписав свідоцтво про смерть? У нашій сільраді йому б і за 100 тисяч гривень ніхто не дав. А десь же купив...

У Гориці шахрай завітав також до Миколи Степановича Бабича.

— Теж дав продукти і взяв паспорт, — розповідає ветеран. — Але я записав номер його машини. Він представився Анатолієм Олександровичем Кліщенком, працівником управління соцзахисту населення.

На щастя, хворому ветерану пощастило: наступного дня шахрай йому завіз паспорт. Можливо, аферист помітив, що старий чоловік записав номер його легковика.

Зрештою, пильність ще одного 83-річного колишнього фронтовика Сергія Івановича Мірошника з хутора Прогони Сосницького району допомогла співробітникам міліції впіймати злодія. Видуривши у дружини ветерана (він саме був у лісі) продуктовим пакетом паспорт, зловмисник подався оформляти у сусіднє село в сільраду, а згодом у районне відділення Пенсійного фонду документи для отримання допомоги на поховання. Та коли «мертвий» чоловік повернувся і дізнався про візит невідомого, то відразу зателефонував у сільраду, міліцію. Правоохоронці й затримали шахрая в підрозділі Пенсійного фонду.

Нині на шахрая чекає суд. Стало відомо, що на основі чийогось свідоцтва про смерть він зробив якісні ксерокопії і на них штампував «покійників». А ось ошуканим ветеранам тепер треба пройти через судовий процес і «воскресати», відновлювати свої пенсійні справи. Чи всім це вдасться, важко сказати. Адже негідник забрав у всіх не тільки пенсії, а й сон, додав страху, розпачу, відчаю, загострив хвороби. Важко у похилому віці доводити, що ти не мертвий.

Чернігівська область.

На знімку: Василина Семітько: «Його ж і людиною назвати важко, якщо таких немічних, як я, дурить...»