З яким багажем він повертався зі США? Чому відмовився відпочивати на Гавайських островах? Що радив молодому вченому академік Володимир Корецький? Які помилки вкралися в український текст Конвенції з прав людини? Вичерпні відповіді на ці та інші не менш інтригуючі запитання ви знайдете в жовтневому (№ 19) випуску журналу «Віче».

Видання публікує ексклюзивне інтерв’ю з гостем редакції — суддею Європейського суду з прав людини Володимиром Григоровичем Буткевичем. З його розповіді читачі можуть дізнатися й те, які вимоги до кандидатів на посади в європейських структурах, що очікує конкурсантів, яку треба мати освіту, що може стати на заваді. Володимир Буткевич розмірковує в інтерв’ю й про наше законодавство, суддівство, освіту, ознайомлює читацький загал із тим, як саме європейська правозахисна інституція шукає справедливість, відновлює її, як застосовує право. З публікації практично кожен може почерпнути корисну інформацію про свої права. Скажімо, суддя ламає стереотипи: вбили, мовляв, собі в голови, якщо справа виникла до того, як конвенція стала обов’язковою для Європейського суду, її не застосовують. А треба, розтлумачує Володимир Буткевич, розуміти так: якщо ваші права були порушені до набрання чинності конвенцією й ніхто їх не відновив під час її дії, ви залишаєтеся жертвою. Але якщо держава стала членом цієї конвенції, а отже, люди, котрі тут живуть, можуть довести, що їхні права порушені, безпосередньо чи опосередковано через тих, хто раніше користувався цим правом, будь ласка, відшкодуйте їхні збитки, відновіть статус.

Відомий учений доводить, що в Україні правова система перебуває у стані стагнації і це може призвести до вибуху. Більше того, каже, що загалом це не правова система, а скоріше система адміністрування.

А 30 тисяч 148 заявників до Європейського суду — це чи не найяскравіше підтвердження слушності такого висновку.

«Якщо вищі посадові особи не виконують конституційних приписів, це означає, що держава є тяжкохворою й вплинути на ситуацію можуть тільки громадяни»,— переконує в інтерв’ю журналістам «Віча» перший заступник глави парламенту Олександр Лавринович. Він коментує колізії в українському державотворенні, що особливо гостро даються взнаки останнім часом. Рецепти виходу з кризових ситуацій дають й інші авторитетні автори «Віча» — доктор філософських наук, член-кореспондент НАН України Микола Михальченко, доктор політичних наук Віктор Котигоренко, доктор філософських наук Іван Мигович, доктор економічних наук Богдан Андрушків.

Великий розділ видання присвячує публікаціям про досвід самоврядування в Україні, зокрема на Луганщині та Хмельниччині, а представники проекту «Прозора Польща» розповідають про те, як реалізували свою мету мінімізації корупції, радять українським колегам, котрі також започаткували відповідний проект, наслідувати їх приклад.

У розділі «Громадянське суспільство» видання ознайомлює читачів із традиціями Кальміуської паланки та нашим сучасником — славетним начальником козацького штабу генерал-осавулом Анатолієм Ковальовим. Продовжує тему козацької історії журналістська розвідка, насичена давніми, не публікованими досі спогадами, занотованими свого часу автором публікації, про повстанський селянський рух та його легендарного ватажка Нестора Махна.

На тлі визнання української гривні однією з найкрасивіших банкнот «Віче» знайомить читачів з автором незнецінюваної валюти, творцем більш як 50 ескізів пам’ятних і ювілейних монет, а також серії поштових марок — графіком Миколою Кочубеєм.

Вічаймося, друзі! Не баріться з передплатою «Віча» на наступний рік (хоч як нині скрутно, редакція не змінила вартості передплати: 8 гривень на місяць), і вічні цінності будуть із вами.