Від екологічної катастрофи озеро Світязь, яке стало одним із номінантів акції «Сім природних чудес України», поки що рятує лише нетривалий купальний сезон. Так вважають депутати місцевих рад Шацького району і спеціалісти природоохоронних служб Волині, які взяли участь у прес-клубі, проведеному обласною радою.
Наче оселедців у бочці
Готуючи цей матеріал, пригадав суперечку десятирічної давнини. На одній із нарад в облдержадміністрації обговорювалися рекреаційні можливості Шацьких озер. Голови оптимістам тоді охолодив своїм запитанням народний депутат України Сергій Шевчук.
— Скажіть, а знаєте скільки на Світязі сонячних днів і як довго триває на ньому сезон відпочинку? З’ясувалося, що купатися на озері можна лише два з половиною місяці, а хмарних днів протягом року тут більше, ніж погожих.
Тобто Волинь — не Крим, а Світязь — не Чорне море. Хоча, якщо говорити про зваби відпочинку, то їх на Світязі не менше. Насамперед чиста, як скло вода, цілюще, настояне на хвої і різнотрав’ї, повітря... Можливо, саме тому потік відпочивальників зростає щороку.
Але Світязь теж має межі, допоки без шкоди для себе може приймати туристів. У спекотні липневі дні на ньому відпочиває по 10—15, а подекуди і по 20 тисяч чоловік. Навіть «Українському Байкалу», площа водного дзеркала якого становить 2750 гектарів, важко витримати таке навантаження. Рятують лише великі глибини та потужні джерела.
І все ж таки, попри всю свою могутність, Світязь щоразу більше заростає очеретом, і сьогодні вже мало хто наважиться набрати в ньому води, щоб зготувати юшку. Та й про яку юшку може йтися, коли навіть на найбільшому пляжі села Світязь, на якому спекотної днини збирається кілька тисяч засмаглого люду, немає жодного туалету?! А таких напівдиких пляжів довкола Світязя — безліч. Хоча свого часу спеціалісти відзначали, що світязька вода в кілька разів чистіша за воду в московському водогоні.
Розв’язанню екологічних проблем значною мірою сприяло створення в 1983 році Шацького національного природного парку, який займає 66 відсотків території району. Щодо розвитку туристичної інфраструктури, то, хоч як прикро, в районі так і не знайшлося умілого менеджера, який би зумів залучити сюди серйозні інвестиції. Кошти ж із місцевого бюджету йдуть передусім на вирішення проблем з опаленням шкіл, виплатою зарплат тощо.
Не робіть із сільського голови жебрака
Неприємний осад залишився після відвідин села Світязь. Час ніби завмер у цьому приозер’ї. Як і кілька років тому пляж тут швидше нагадує вигін для випасання корів, ніж місце відпочинку. Розбиті дороги. Немає і обіцяного комунгоспу... Про облаштування каналізації — лише розмови. Влітку в селі від перевантаження електромереж згоріли дві трансформаторні підстанції й кілька діб третина села була знеструмлена.
Наразі сільський голова Микола Цвид нарікає на недосконале законодавство і наводить приклад. Сільська рада отримала від продажу двох земельних ділянок мільйон 50 тисяч гривень, а використати їх для розробки нового генплану села не може, оскільки витрачати на це гроші з бюджету розвитку заборонено.
— У селі є майже півтори сотні приватних баз відпочинку, в деяких з них доба перебування коштує тисячу гривень з людини, однак суттєвих надходжень від цього в місцевий бюджет не маємо, — нарікає сільський голова. — В кінці сезону відпочинку разом з податківцями проводимо подвірний обхід і просимо власників баз задекларувати доходи. Ходити по своїх виборцях і жебракувати — справа неприємна, та й користі від цього небагато. Торік зібрали 24 тисячі гривень податків, але з них лише шість тисяч залишилися в нашому бюджеті. Бажано прийняти закон, який би регулював наші стосунки з відпочивальниками, — каже голова. Хотілося також, щоб Світязь отримав, як відоме село Шишори, статус села-курорту. Але процедура надто складна і нам навряд чи вдасться це зробити. Багато говорять про облаштування в селі каналізації. Для цього потрібно вже не 14,6, як передбачалося проектом, а 20 мільйонів гривень. Без підтримки держави це питання нам не вирішити. Крім того, негайно потрібно споруджувати полігон твердих побутових відходів. Щодо озера Світязь, то від екологічного лиха його рятує лише короткий сезон відпочинку.
Витрати вам, а грошики — нам
— Врятувати озеро Світязь можна лише каналізувавши всі села довкола нього, — долучається до розмови голова Шацької районної ради Ольга Сахарук. — На сьогодні ми відчуваємо також потребу в прийнятті цілої низки законів щодо зеленого туризму. Поки що він розвивається у нас стихійно. Дуже важливим питанням є будівництво об’їздної дороги з Шацька на Світязь. У розпал сезону машини рухаються з такою швидкістю, що майже неможливо перейти дорогу. Сподіваюся, що це питання вирішиться при будівництві міжнародного автопереходу Адамчуки — Збереже. На мою думку, дорога з Адамчуків на Шацьк повинна пройти кілометрів за два від озера в напрямку старого шляху на село Мельники.
Голова постійної комісії обласної ради з питань екології, раціонального використання природних ресурсів Олег Кіндер вважає, що проблемами Світязя та інших Шацьких озер передовсім повинні займатися органи місцевого самоврядування, зокрема Світязька сільська рада.
— У статті 15 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища України» зазначається: місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території, — зауважив депутат облради. Не слід забувати, що не лише Світязь, а й інші Шацькі озера достатньо привабливі. Потрібно лише створити на них належні умови для відпочивальників. І турбуватися про це повинні насамперед ті, хто заробляє гроші, а не перекладати всі обов’язки на державу.
Микола ЯКИМЕНКО.
Волинська область.
На знімках: Світязь і восени вражає своєю величчю; засідання прес-клубу в санаторії «Лісова пісня», що на озері Пісочне.
Фото автора.
