Сьогодні навіть найменший дитсадівський вундеркінд знає: жоден хижак, навіть цар звірів, за жодних обставин не посягне на життя свого одноплемінника. Це табу в них на генетичному рівні прописане. Зате за нащадків, в разі потреби, власного життя не пошкодує. Це також аксіома. Нині б нам, двоногим гомо сапієнс, повчитися у звірів таких самопожертви і любові...
Пітекантроп знаходить жертву
Мешканці регіону й досі не можуть прийти до тями від подій, які розгорталися упродовж тривалого часу в Охтирці, де місцевий підприємець у своїх «вишуканих» забавах далеко переплюнув найжорстокіших печерних ящерів. Описані факти знущань 39-річного охтирчанина Олександра П. (ім’я та прізвище змінені в інтересах слідства. — Авт.) над 20-річним Сергієм Т. у матеріалі «Охтирський... рабовласник» у «Голосі України» за 14 жовтня цього року — лише дещиця садистських прийомів з арсеналу новоспеченого пітекантропа. Навіть прокурорів тіпає від самої розповіді про «невинні» витівки підприємця, до яких той вдавався заради власної наживи.
І не дивно. Як уже згадувалося в попередній публікації, тоді ще неповнолітній наймит Сергій «горбатився» на свого «благодійника» три роки фактично «за спасибі». Перші два роки порався по господарству по 11 годин безперестану, за що тоді ще не рабовласник — роботодавець «віддячував» підлітку від своїх «щедрот» аж п’ятьма гривнями за день. І це фактично за роботу на знос, якою змушений був займатися від зорі до зорі. Однак для неповнолітнього беззахисного наймита і ця милостиня з панського плеча була за щастя. Адже заступитися за самотнього на цілому світі підлітка фактично було нікому: рідна мати померла, коли йому виповнилося лише 12 років, а батько, який опісля обзавівся новою родиною, вже давно був позбавлений батьківських прав за «особливі заслуги» перед сином. Тому знедоленому і беззахисному Сергію залишалося одне: терпіти хазяйські вибрики і задарма примножувати його статок. Терпів, доки терпілося. А роботодавець, зрозумівши, що натрапив на дарівщину, нахабнішав з кожним днем. Особливо розперезався, а точніше «з’їхав з котушок» на підґрунті жадібності після отримання у травні минулого року статусу підприємця з роздрібної торгівлі.
Змінив статус підприємця на статус рабовласника і садиста
Подальші факти свідчать, що роздрібна торгівля для «альтруїста» Олександра П. була лише ширмою для збагачення за рахунок використання дармової робочої сили. Тим паче що під рукою були два бурлаки — згаданий Сергій та ще один заробітчанин. Однак наш перероджений чи то пітекантроп, чи то неандерталець вирішив вести з ними справу за поширеною останнім часом серед таких самих, як і він сам, «крутих» бізнесовою формулою: «з вас — робота, з мене за неї вам — велика дуля». Робота, на відміну від відомих випадків, виявилась досить-таки пильною — обоє наймитів були зафрахтовані на розбирання старих кам’яниць і очищення цегли. З обома, до речі, спритник уклав угоди, які, як з’ясувало слідство, виявилися звичайнісінькими фільчиними грамотами, оскільки роботодавець не оформив їх письмово і, всупереч закону, не зареєстрував у міськрайонному центрі зайнятості, чим обмежив трудові права найманих працівників. «Забув» рабовласник також своєчасно зробити і відповідні записи до трудових книжок, сплачувати страхові і пенсійні внески до відповідних державних установ та забезпечити достовірний облік виконуваної роботи двома наймитами й вести бухгалтерський облік витрат на оплату їхньої праці. Як ви вже, певно, здогадалися, не виплачував шкурник своїм наймитам жодної копійки зарплатні, хоча й нараховував кожному із них по 800 гривень щомісяця. Так «за спасибі» Сергій Т. загалом пропрацював на доморощеного князька близько 16 місяців — з травня 2007-го майже до кінця серпня 2008-го — як справжній раб, без жодного вихідного.
Як «хазяїн» наставляв утікача на розум
Доведений до відчаю рабовласницькими «пряниками», Сергій 22 серпня цього року здійснює спробу втечі з-під опіки Олександра П., під час якої переховується в будинку охтирчанина Василя К. (прізвище та ім’я також змінені. — Авт.). Однак від підприємця-перевертня в місті не сховаєшся, оскільки там, схоже, для нього не існує жодних перепон. Тож майже одразу довідавшись, де переховується його недавній бранець, Олександр П. фактично через вікно незаконно проникає до чужої оселі і силою виводить звідти свого підневільного, якого, знову-таки насильницьки, етапує до власного дому. Саме там і розгортаються події у стилі американських фільмів-жахів. Не на екрані, а насправді.
Розлючений «плантатор» веде пійманого раба до погреба, де заковує обидві ноги Сергія Т. у два ланцюги. Кінець одного з них зачиняє навісним замком під контейнером з картоплею, кінець другого прикріплює до драбини і починає «навчати» закутого в кайдани Сергія розуму — духопелить раба держаком лопати вздовж і впоперек по спині, по руках і по... губах Це була, так би мовити, прелюдія «людяності». Наступну «повчальну увертюру» за тим само сценарієм бузувір учинив рівно за добу — 23 серпня о 16.00. Сліди «виховання» — «садна на червоній каймі і нижній губі, лівому і правому ліктьовому суглобах та перелом голівки 5-ї п’ясткової кістки з невеликим зміщенням...» згідно з висновком судово-медичної експертизи «...відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості... і могли бути отримані не менше, ніж від чотирьох фізичних дій...». На завершення «виховного» процесу, як писалося в попередній публікації, озвірілий садист змусив невільника випити власну сечу... Через декілька днів після «виховної» екзекуції Сергію таки вдалося здійснити втечу. Три дні і три ночі, боячись помсти з боку Олександра П. і нового рабства, голодний і холодний втікач переховувався в лісі поблизу Охтирки, і лише на четверту добу відважився прийти до батьківської хати. Лише тоді ця дика історія і набула широкого розголосу.
Проти охтирського садиста місцевою міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених чотирма статтями Кримінального кодексу України: ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 162 і ч. 1 ст. 172.
Як запобіжний захід з Олександра П. взяли підписку про невиїзд. Та гуляти йому на волі, схоже, недовго. Кримінальна справа вже передана до суду.
Владислав ЖМУРКОВ.
Сумська область.
